Світлана Гололобова: “Швидка допомога збирає людей, які народжені у ній працювати”

Ця історія про сміливість, відчайдушність та відданість своїй професії, де головна нагорода – порятунок людського життя. 

Робота у швидкій допомозі – не подарунок. Здавалося б, що вже такого: довезли людину до лікарні. Але скільки за цією простою дією праці та уваги до пацієнта! Напередодні професійного свята Дня медичного працівника, який за указом президента з цього року перенесено на 27 липня, нам вдалося заглянути «за лаштунки» швидкої та поспілкуватися зі справжнім професіоналом своєї справи.

Щоб відбутися у професії, необхідно любити справу, якою займаєшся: щодня удосконалюватися, вникати у найдрібніші деталі. Важливо знайти ту спеціальність, до якої лежить душа. Так про вибір професійної діяльності каже фельдшер з медицини невідкладних станів Світлана Гололобова. 30 років вона віддала системі охорони здоров’я і за цей час багато чого побачила! 

Журналісти Глухів.INFO звернулися до неї з проханням поділитися найцікавішими спостереженнями у своїй практиці.

Враховуючи значний досвід в роботі ми запитуємо, що саме підштовхнуло Світлану перейнятися тонкощами професії і в подальшому визначило її життєвий шлях. Виявляється, головним натхненником доленосного вибору стала мама. Світлана ділиться, що матуся працювала санітаркою у відділенні “швидкої”. Жінка глибоко, крізь саме серце пропускала різні важкі ситуації, в які потрапляли люди. Схильність до самопожертви, сміливість і гуманне ставлення до тих, хто потребує допомоги – саме ці якості прищепила Світлані і її молодшому братові мама.

Але Світлана могла й не відбутися у медицині. Після закінчення школи вона вагалася, на кого йти вчитися. У той час її приваблювали два напрями: медицина та педагогіка. Однак бажання допомагати людям, рятувати людські життя виявилося сильнішим. 

У 1990 році жінка вступила до Глухівського медичного училища, яке перший рік набирало студентів на «фельдшерське відділення». Закінчивши навчальний заклад, влаштувалася на роботу на “швидку” у Шалигино. Згодом перевелася до Глухова, де досі продовжує працювати у бригаді швидкої допомоги. 

До слова, брат Світлани, Сергій, пішов стопами сестри і здобув медичну освіту. Тривалий час працював фельдшером у Глухові, а з початком війни подався на фронт добровольцем. Був у самому пеклі на “нулі”, не з екранів ТВ знає, якою ціною дається кожен відвойований клаптик захопленої загарбником території. Світлана захоплюється гідним вчинком свого мужнього і хороброго брата!

Виклики, закарбовані в пам`яті

Теорія та практика – різні речі. Стикаєшся з живими людьми, на очах одна проблема перетворюється на іншу. Світлана згадує роботу у 90-ті роки, коли доводилося їхати на адресу не рідко наосліп, адже причини викликів не озвучувалися. Мовляв, погано і все. Без занурення у деталі та подробиці.

“В думках перебираєш сотні ситуацій, як надаватимеш допомогу. Але на місці все виявляється по-іншому, і необхідно було приймати термінове рішення, щоб врятувати вже навіть не здоров’я, а життя. Інакше ти залишишся винною…в першу чергу перед своєю совістю точно.”, – говорить жінка.

Таким викликом стали пологи в одному із сіл колишнього Глухівського району. Коли Світлана прибула на місце події, то її погляду постала приголомшлива картина, в якій зовсім юна дівчина на сьомому місяці вагітності намагалася самостійно розродитися в домашніх умовах. Це були перші роки праці медикині і перші пологи! Але впадати у відчай і закочувати очі від несподіванки – не її випадок, та і взагалі недоречно. Як справжній профі, Світлана не гаючи часу почала діяти і завдяки набутим знанням і навичкам, допомогла з`явитися на світ новому життю. 

Не менш вражаючим став і виклик, коли у жінка сталася анафілактична реакція на укус бджоли. Час стрімко летів навіть не на хвилини, а на секунди. Та вчасне надання допомоги увінчалося позитивним фіналом.

“Якщо бджола вкусила в шию, обличчя, рот чи повіку, може ви­никнути сильний набряк, який за­важає вільно дихати й говорити. У деяких людей виникає алергічна реакція на бджолину отруту. Якщо вчасно не вжити заходів, наслідки можуть бути невтішні. Укус саме «корисної» комахи може спричинити анафілактичний шок.”, – пояснює Світлана.

Повертаючись думками у минуле, фельдшер згадує і драматичні епізоди у практиці. Одним з таких виявилася автомобільна аварія, в якій загинули двоє молодиків: “Дуже прикрий випадок, який розчулив. Зовні це були дуже красиві хлопці, гарно вдягнені, їм щеб жити і жити. Сталося це неподалік Глухова, вони врізалися у дерево, загинули на місці…”, – з болем у голосі промовляє жінка.

Душевним потрясінням для Світлани став суїцид молодої дівчини. Бригада “швидкої” по приїзду констатувала смерть. Ця історія набула гучного розголосу та виплеснулася у  сюжет відомої телевізійної програми про екстрасенсів. Понад десять років тому, на одній з вулиць нашого міста рахунки з життям звела юна студентка. Горем вбиті батьки, сповнені надії докопатися до істини, звернулися за допомогою до людей, що володіють надчуттєвим сприйманням – вони прагнули дізнатися причини радикального вчинку своєї дитини.

Про пацієнтів

За час роботи на “екстренці” Світлані зустрічалися різні люди. Зокрема, такі, що перебували у алкогольному психозі та у стані  наркотичного сп`яніння. Звісно, з такими пацієнтами доводиться вмикати винахідливість, адже незважаючи ні на що медик має знаходити підхід до кожного хворого і терпимо ставитися до клінічних станів. Були й ті, хто буянив під впливом “зеленого змія”.

Все ж таки, попри постійний адреналін в роботі, Світлану тішить просте і заповітне “Дякую!”. Медикиня зізнається, що вдячних людей переважна більшість. Завдяки таким пацієнтам збільшується мотивація вдосконалюватися і становится кращою версією самої себе.

Людяність – понад усе!

Їх називають “янголами в білих халатах” та “героями нашого часу”, вони — ті, про кого ми думаємо в хвилини, коли потрібна особлива допомога, медична. На їхню долю випала робота в умовах коронавірусної інфекції, що вирувала, і коли здавалося б, хвороба минула, в Україні розгорілася війна, що внесла свої корективи в роботу медиків.

Сумщина має значну протяжність державного кордону з країною-агресором, і, звичайно, події відбилися не лише на мешканцях регіону, а й на роботі медиків. Героїні нашої статті доводилося надавати невідкладну допомогу жителям тих сіл, які постійно потерпають від обстрілів. Один з вражаючих випадків, коли жінка через страх анафілаксії пробігла назустріч кареті швидкій кілометр. Вона побоювалася, що “ектренка” не стане наражати себе на небезпеку і буде очікувати пацієнтку подалі від села. Та її приємно здивував факт людяності медиків, які не тільки надали допомогу, а ще й морально підтримали. Авжеж, людям, а тим більше, хворим, крім ліків, необхідне спілкування та людське тепло. Тому фельдшер – це більше ніж лікар, тут лише медичними знаннями не обійтися, потрібна ще широка добра душа.

До речі, наша співрозмовниця вважає, що обрала найкращу у світі професію.

Маленьке нагадування

Коли ви набираєте номер 103 вам проводять коротке опитування. Головне, що вам потрібно, розповісти все максимально точно і відкрито, назвати адресу, описати симптоми. Залежно від цього, призначається ступінь терміновості виклику. Кожному пацієнтові здається, що їх покинули і їдуть надто довго. Але в той момент, коли у вас піднялася температура, поряд може вмирати людина з інфарктом. Пам`ятайте про це!

P.S.: Редакція Глухів.INFO дякує співробітникам швидкої допомоги за самовіддану працю та уважне ставлення! Будьте здорові!