Від залпу ворожих градів у жительки Глухівщини побило будинок, а її чоловік лежить в комі

Війна 10:38, 29.07.2022
 Поділитися

Поділитися в

Прикордоння Сумщини зазнає щоденних атак з боку ворожих сил. Коли спостерігаєш за військовими подіями через екран телевізора, де транслюються моторошні кадри наслідків прильотів, мимоволі застигаєш в жаху, задаючись насущним питанням “за що?”. Переносячись у реальність усвідомлюєш, ця війна не там десь за сотні кілометрів від нашого регіону, вона вже зайшла до оселі кожного нагадати про себе. Адже, по суті, страшні події у нашій країні розпочалися ще у 2014 році. А 2022-го обстрілюють вже нашу рідну Глухівщину. Фактично в кожному вечірньому та ранковому зведенні фігурує Шалигінська ОТГ. Інтенсивний обстріл територій громади не припиняється другий місяць.

Сваркове, Старікове, Шалигіне… – правоохоронці ретельно фіксують факти військових злочинів. Люди, які тут живуть, перестали насолоджуватися співом птахів, тепер вони вслухаються в наближення снарядів, що сіють страх, біль і смерть. Їм залишається лише підносити молитви до небес за припинення пекла на рідній землі.

Середа 20 липня назавжди залишиться драматичним днем ​​у пам’яті Наталії Давидової, мешканки смт Шалигине. Того дня, ближче до обіду почався обстріл – масованої атаки з РСЗВ зазнало лісництво, а також будинок жінки, в якому важко поранило її чоловіка.

Наталія Миколаївна розповіла, що на момент початку “прильотів” була на роботі. Коли від моторошних звуків снарядів здригнулося село, жінка поспішила залишити робоче місце, щоб перечекати обстріл у підвалі. Скута страхом, вона згодом вирішила зателефонувати чоловікові, дізнатися як він. Але протяжні звуки вперто гули, а Іван не відповідав. Наталя каже, що тривога закралася в серці, але тут же подумки знайшла скреготливому почуттю виправдання – чоловік не завжди тримав телефон біля себе, міг за звичкою залишити вдома, а сам у цей час господарювати по двору. Немає приводу переживати завчасно, подумала!

А тут ще й односельці почали ділитися першими моторошними “ексклюзивами” про наслідки атаки на лісництво – згоріли службові машини, уламками побило шибки контори… Наталія подумала, що Іван швидше за все забув мобільний у будинку, а сам пішов до лісгоспу. Але все ж таки, за покликом душі, набрала сусідку, щоб та розвідала домашню обстановку. Та відгукнулася на прохання, коментуючи що відбувається, прямо з місця подій. Сказала, що хвіртка відкрита, а це означало, що вдома хтось є. Констатувала факт ушкодження фасаду будинку. Заходити до хати жінка побоялася та швидко знайшла вихід – поклала цю місію на іншого сусіда. Коли той увійшов, то побачив непритомного Івана, що лежав на підлозі.

“Викликайте скоріше швидку…”, – долинало з іншого кінця “проводу”.

Наталя летіла на велосипеді додому, де її застала жахлива картина: розірваний на городі снаряд РСЗВ, уламки якого пошматували шифер, фасад, вщент розбиті два вікна. Біля одного з них у цей момент сидів її чоловік. Коли зброю почало рвати на шматки, склопакет розтрощило, а 66-річного Івана тяжко поранило.

Жінка в глибокому засмученні: “Чоловік у реанімації, шансів на одуження фактично ніяких. Ушкодження головного мозку, лежить у комі”, – підсумовує Наталя.

Хто має бажання підтримати вбиту горем жінку, залишаємо реквізити:

Карта ПриватБанку: 4149 4993 9515 3552 Давидова Наталія Миколаївна

 

comments powered by HyperComments
Нагору