У Глухівській бібліотеці відбувся літературний телеміст із відомою письменницею

22 квітня, напередодні Всесвітнього дня книги та авторського права, Глухівська публічна бібліотека провела онлайн-творчу зустріч із відомою сумською письменницею Надією Позняк.

Надія Позняк — авторка п’яти книг, членкиня Національної спілки письменників України, лауреатка престижних літературних премій: премії Ордену Карпатських Лицарів, Всеукраїнської премії «Благовіст», Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Василя Юхимовича, Всеукраїнської літературної премії імені Анатолія Криловця (двічі) та Муніципальної премії імені Івана Франка (м. Одеса). Твори письменниці публікувалися в численних українських і закордонних часописах та антологіях — від «Дніпра» і «Березіля» до чеського «Порогів» та антологій «Весна озброєна» і «Нескорена Україна», повідомляє Глухівська публічна бібліотека.

Ведуча Ніна Шубнікова розповіла про історію та значення Всесвітнього дня книги та авторського права, представила авторку, окреслила її творчий шлях і зв’язок з Глуховом — адже до повномасштабної війни Надія Позняк була тут частим гостем, зокрема в 2015 році разом з глухівчанкою Іриною Колтаковою презентувала свої вірші в збірці «Поетична топографія»; в 2016 році свою першу книгу поезій «Шкіра»; в 2019 році знову відвідала бібліотеку з книгою «Ряди Фур’є»; неодноразово була в Глухові як співавторка на презентаціях літературно-мистецького альманаху «Українська хвиля».

День видався непростим: о дев’ятій ранку вимкнули світло. Але бібліотека ввімкнула генератор — і зустріч відбулася. Бо книга і слово не чекають слушного моменту. Вони живуть попри все.

Далі захід перейшов у формат живого діалогу. Ведуча ставила запитання — про народження книги, про перші відчуття, коли тримаєш у руках щойно видрукуваний примірник, про те, як змінився настрій і тональність творів після початку повномасштабної війни, про співпрацю з композиторами. Надія Позняк відповідала щиро й розлого, перемежовуючи виступ читанням власних віршів. Письменниця розповіла, як народжуються назви її книг, як вона відстоювала кожне слово перед редакторами — і як інколи все ж правки вносили без її згоди. Поділилася досвідом подання творів на конкурси, розповіла про премії, що стали визнанням її праці. Зізналася, що віршуванням захопилася в шкільні роки, але серйозно та систематично писати почала в зрілому віці, не так давно — у 2008 році.

Окремою темою стала пісенна творчість. Надії Позняк три композитори самі запропонували їй співпрацю. Один із них, киянин Геннадій Володько, написав понад сорок пісень на її слова, вісім із яких можна знайти на YouTube у його виконанні. Одну з них — «Стійкою стань, пелюстко» — присутні послухали на смарт-ТВ. Пісня прозвучала як справжнє життєве кредо — для кожного українця в цей непростий час.

Авторка також презентувала свою п’яту книгу — «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…» (2026). Це збірка прозових оповідань, у яких переплітається автобіографічне й вигадане, реалії сьогодення і давно пережите. Як у збірці «Прикордонного міста малесенький рай» кожен знайде свій рай у тому чи іншому вірші, так і книга прози торкнеться кожного читача по-своєму — і викличе власні емоції та спогади. Надія Позняк щиро просила читачів ділитися своїми відгуками про книги.

Варто зазначити, що буквально напередодні зустрічі письменниця надіслала до бібліотеки три нові книги в дарунок — за що ми їй від усього серця вдячні. Вже зараз читачі записуються в чергу на книгу прози, яка після обробки у відділі комплектування буде доступна на абонементі. Збірки поезій знайдуть своє місце в читальному залі.

На зустріч прийшло чимало людей — серед них переселенці та жінки-волонтерки. Попри те, що спілкування відбувалося через екран, жодного бар’єру не відчувалося: письменниця ніби була поруч, у залі. І кожен відчув тепло її серця — а вона, певно, наше тепло і щирість, попри холоднечу в бібліотеці.

Після того як більшість гостей розійшлася, біля екрану ще зібралися поети. Микола Гурець вів із письменницею довгу філософську розмову про майбутнє поезії і прози. Молода поетеса-початківець Аліна Головащук прочитала свої вірші. А волонтерка Лариса Петрівна Толкачова розповіла, що писати вірші почала у сімдесят років, і вони вже знайшли своїх слухачів. Прочитала два твори зі свого доробку. Надія Позняк гідно оцінила почуте.

Ведуча підвела підсумок: «Всесвітній день книги нагадує нам — поки є ті, хто пише, і ті, хто читає, Україна жива і перемагає». Подякувала письменниці за зустріч і за книги, а всім присутнім — за тепло їхніх сердець, хоч і в куртках. Наприкінці всі висловили надію: влітку Надія Позняк приїде вже особисто — до мирного Глухова.