Музика осіннього рівнодення: у Глухівській бібліотеці знову лунало піаніно + Фото

У день осіннього рівнодення, коли світло й темрява на мить зрівнюються, у Глухівській публічній бібліотеці панувала особлива атмосфера. Тут знову звучало піаніно, а музика стала головною мовою зустрічі, покликаної подарувати слухачкам спокій, тепло й хоча б ненадовго відволіктися від щоденних тривог.

Чергову зустріч музичної терапії провів Володимир Бобров. Розпочалася вона з розмови про силу музики та її вплив на людину. Учасницям показали відео, присвячене цілющим властивостям мелодій, а також згадали думки Піфагора, Платона й Арістотеля про здатність музики впливати на душевний стан.

Йшлося і про сучасні дослідження, які підтверджують: певні мелодії можуть допомагати зменшити тривожність, сприяти розслабленню, покращувати сон та відновлювати сили після емоційного виснаження. Саме тому такі музичні зустрічі сьогодні набувають особливого значення.

А далі розмови поступилися місцем музиці.

У виконанні Володимира Боброва прозвучали прелюдії Йоганна Себастьяна Баха, етюди Фридерика Шопена, твори Енніо Морріконе, Франца Шуберта та Володимира Косми. Кожна композиція ніби відкривала двері до іншого світу – тихішого, спокійнішого і далекого від щоденних турбот.

На прохання слухачок пролунала «Червона рута» Володимира Івасюка – мелодія, яка для багатьох давно стала частиною особистих спогадів. Настрій продовжила «Історія кохання» Франсіса Лея.

Особливо атмосферним моментом стало виконання «Зимового танго» Астора П’яццолли. На екрані композиції акомпанував танець, а протягом усього концерту змінювалися осінні пейзажі. Здавалося, сама пора року долучилася до цієї музичної терапії – з її золотими барвами, тихими дорогами та особливим вересневим настроєм.

Фінальним акордом, як і під час попередніх зустрічей, стало запальне «Лібертанго» П’яццолли. Його енергія стала яскравою крапкою музичного вечора й залишила після себе те особливе тепло, заради якого сюди приходять знову.

Вересень добігає кінця, дні стають коротшими, а в Глухівській бібліотеці щосереди стає дедалі тепліше.

Бо іноді для душевної рівноваги потрібно зовсім небагато – затишний зал, хороші люди й музика, яка говорить те, для чого часом не вистачає слів.