“Не всі люди – безхатченки, але всі безхатченки – люди”. Вулицями Глухова тиняється чоловік, від якого відцуралися рідні
Поділитися в
Копіювати посилання
У Глухові самотньо вештаєтся вулицями міста чоловік, від якого за його ж ствердженням, відцуралися рідні. “Побите” життям обличчя, неохайний зовнішній вигляд, не кожен наважиться заговорити з цим чоловіком через дивакувату поведінку та асоціальний образ життя – його нерідко можна зустріти біля контейнерів із сміттям, де він зазвичай шукає собі попоїсти. Чолов`яга привернув увагу настоятеля церкви “Віра Надія Любов” Володимира Гладкого.
Безхатченко представився Володимиром, запевнив, що не споживає алкоголю, адже його задача – вижити, тож зовсім не до розпиття горілки. Він розповів, що живе в посадках, спить просто неба, вкриваючись знайденою ковдрою, а під час дощу – клейонкою.
Попереду зима, а це випробування для людей без даху над головою. Тож Володимир Гладкий пропонував чоловікові відправитися до реабілітаційного центру, щоб у того була можливість на задоволення хоча б базових потреб: помитися, попрати речі, поїсти та переночувати. Також мова шла і про відновлення документів. Та безхатько, незважаючи на скрутну життєву ситуацію, відмовився від простягнутої руки допомоги.
“Знайшли його, провели бесіду, перевдягнули, нагодували, переконали і вмовили поїхати до лікарні. Пообіцяли йому безкоштовно відновити документи. Його привезли до приймального відділення лікарні. Він мав можливість підлікуватися і тимчасово перебути в теплі.Але, на жаль, Володимир, категорично відмовився залишитися в лікарні. І вже в новій одежі, з пакунками наданих йому харчів, повернувся до старого життя.”,- зазначає настоятель церкви.
P. S. Свого часу Марта Р. Берт, аналітик з Urban Institute, написала про те, що безхатченки, перманентно перебувають “над прірвою”. Зрозуміло, що дехто з них сам обрав собі таку долю — тинятися вулицями, спати де доведеться, нічого не мати й почуватися вільними від будь-яких матеріальних турбот. Але більшість зовсім не має такого бажання; вони були виштовхані в безпритульність чинниками, що перебувають поза їхнім контролем. “Щойно люди втрачають дах над головою, їхнє життя починає руйнуватися, перетворюється на спіраль труднощів і знегод”, — пише Марта Р. Берт. І я з нею згодна.