Ліснича Шалигінського лісництва, що знаходиться у підпорядкуванні ДП “Глухівський лісгосп” розповіла, як і чому обрала таку професію!

Суспільство | 16:40, 5.03.2021
 Поділитися

Поділитися в

Олена Вікторівна Ховренко народилася в смт Турбів Липовецького району Вінницької області. Своє перше дерево, – яблуньку, – вона посадила ще школяркою. Видно, у дівчини була легка рука: саджанець швидко зростав, аж поки не перетворився на справжню окрасу саду. Але хіба тоді хтось міг подумати, що доля занесе Олену аж на Сумщину, і стане вона лісівником?
Мої діди були агрономами, а батьки – вчителями, – пояснює жінка. – А я, так склалося, отримала професію, в якій є трішки і від агрономії, і від педагогіки.
Спочатку Олена Ховренко вчилася у… залізничному технікумі, хоч і працювала у «зеленому господарстві»: доглядала захисні лісонасадження Південно-Західної залізниці. А у 1986 році Олена Вікторівна закінчила Воронізький лісотехнічний інститут, здобула кваліфікацію інженера лісового господарства. Два роки вона працювала інженером Харківської аерофотолісовпорядкувальної експедиції, потім – пішла на машинобудівельний завод. Але зрештою, у 1996 році, все одно повернулася до природи і по теперішній час працює лісничим Шалигінського лісництва Глухівського лісгоспу.
– Мені просто подобається садити ліс, доглядати за саджанцями, спілкуватися з природою, – говорить вона. – Коли бачиш, якими красенями виростають посаджені тобою дерева, то сповнюєшся гордістю за свою роботу.
Це, так би мовити, агрономічна складова. А як же проявилися педагогічні гени? Справа у тім, що на території господарства розташований державний заказник площею 2067 га. Тут ростуть сосни, яким уже понад 200 років, висаджуємо ми також модрини, дуби, сосни і ялини. На всю цю красу щороку приїздять помилуватися школярі і студенти з усієї Сумщини, а Олена Вікторівна проводить для молоді лісові екскурсії, розповідає, чому потрібно берегти наші зелені багатства.
Щоправда, на цій роботі трапляються різні випадки. Якось Олена Вікторівна зі своїм чоловіком Сергієм Івановичем, який теж працює в лісництві, спіймали на гарячому браконьєра, який самовільно почав було пиляти дерева в заказнику. «Брали» здоровенного дядька, який мав при собі бензопилу і сокиру, буквально голіруч… Іншим разом Олена Ховренко разом із лісником і майстром у лісі побачили, як їм на зустріч виїхала «крута» машина. Той, хто був за кермом, не схотів бруднити колеса у весняних калюжах на лісовій дорозі і виїхав на узбіччя, помчав прямо по плантаціях саджанців сосни.
Мені так стало образливо за те, що ці люди не цінують нашу працю, нищать рослини, що я сказала своїм супутникам: не пропустимо! – згадує Олена Ховренко. – Узялися за руки, перегородили машині дорогу і не пропустили, бо правда була за нами. Довелося їм вертатися, місити грязюку…
За час роботи в державному підприємстві «Глухівське лісове господарство» Олена Ховренко показала себе справжнім професіоналом, відданим і люблячим свою справу. А яблуня, яку залишила на своїй малій батьківщині Олена Ховренко, і досі рясно родить, радує солодкими яблучками…
comments powered by HyperComments