Чотирилапим на допомогу: як у Глухові завдяки волонтерам піклуються про безпритульних тварин

Суспільство 17:19, 4.09.2022
 Поділитися

Поділитися в

Ще два роки тому вулицями Глухова щоденно блукали зграї безпритульних тварин. Точної кількості знедолених котів та собак ніхто не міг підрахувати, адже їхні ряди постійно поповнювались тими, хто ще вчора був домашнім улюбленцем. Виправити ситуацію взялася Яна Сокол – жителька міста, ентузіастка, якій не байдужа доля братів менших наших. Вона стала засновницею громадської організації “Добре серце”, де тваринам надають не тільки житло й турботу, а й необхідну медичну допомогу та дають шанси на виживання навіть тим, хто вже назавжди не такий, як раніше. У серпні цього року організації виповнилося два роки, та шлях до порятунку почався ще наприкинці 2019 року.

Ми спитали Яну, що підштовхнуло її опікуватися тваринами в час, коли зовні обставини вибудовують пріоритети таким чином, що люди переймаються зараз переважно власними проблемами. Що вже казати про те, щоб згуртуватися та організовати допомогу чотирилапим?! На таке питання співразмовниця ділиться особистою історією, яка послугувала вагомим аргументом до рішучих дій:

-Два роки тому, восени, ми з п`ятирічним сином йшли до магазину. Нашу увагу привернув пакет, який рухався не природнім чином, тобто не від вітру. Цікавість взяла своє, і я підійшла подивитися, що копошиться там. Розвернувши, побачила 6 кошенят, ще сліпих. Один, нажаль, був вже без ознак життя. Припускаю, що кошеня померло від травми – напевно пакет на відмаш кинули і він сильно вдарився об землю. Що в такому випадку я повинна була зробити? Спокійно задовольнити цікавість і далі слідувати у своїх справах? Звісно, ні! Твердо вирішила забрати малечу додому! Годувати кошенят довелось зі шприца. Відверто кажучи, на той момент я навіть не уявляла, як і що з ними робити. Окрім особистого бажання допомогти крихіткам, свою роль у цьому випадку відіграв і материнський обов`язок – мої вчинки стануть запорукою формування майбутніх якостей сина. Він має бачити перед собою гідні приклади для наслідування. Ми з чоловіком вчимо його допомагати, особливо тваринам. Кошенят я вигодувала та прилаштувала в сім’ї, а двох залишила собі. Це наші улюбленці.

Сповнена драматизму історія зі щасливим фіналом запустила колесо доленосних подій. Яні вдалося згуртувати навколо себе однодумців – вирішили створили сторінку у Фейсбуці. Спочатку громадська організація існувала лише на інформаційному рівні, а потім їй надали легальності і зареєстрували офіційно.

Скільки часу віддаєте піклуванню чотирилапами?

-Не стану лукавити, скажу прямо – піклування підопічними займає дуже багато часу, особливо, якщо серед них є хворі. Це рутинні, але вкрай необхідні щоденні клопоти, пов`язані з приготуванням їжі, годуванням, прибиранням вол`єрів та  підладнанням того, що “рознесли” пухнасті бешкетники. Ще й вдома свої чотирилапі

Чи доводиться виїжджати на виклики, щоб забрати поранених тварин, або за проханням господарів прихистити улюбленців у себе? Як часто підкидають маленьких пухнастиків під місце вашої організації?

-Так, доводиться. Забирали собаку з ціпка, яку не годували хазяїва, забирали знесиленого, замореного голодом собаку, якого зачинили в воль`єрі. Багато разів забирали кошенят і цуценят від безхатніх тварин. Зараз наш центр перетримки знаходиться на території однієї організації, де є охорона та камери, тому ці немалозначні фактори впливають на ситуацію. Але не в масштабному сенсі, бо недобросовісні громадяни підкидають тварин по всьому місту.

Чи викидають люди на вулицю породистих кошенят, собак?

-Вражає людська жорстокість. Несвідомі заводчики позбуваються породистих чотирилапих друзів досить часто.  Перш ніж завести собаку чи кота потрібно усвідомити, що це не іграшка, не розвага, а серйозна відповідальність і перед твариною, і перед людьми.

Стерилізація братів менших за весь час існування організації

-Це – мета, яка є однією з основних напрямків нашої діяльності, окрім комплексної допомоги підопічним. Ми намагаємося максимально інформувати людей про стерилізацію. Якщо є зайва копійчина у команди, яку треба просити у волонтерських гуманітарних фондів, намагаємося допомогти людям в оплаті стерилізації кішок. За 2 роки нашої роботи було стерилізовано до 400 тварин в місті. Результат нашої спільної роботи було би краще видно, якщо б окрема категорія громадян більш відповідально ставилася до тих, кого приручили. Нажаль, люди не цінують напрацювання інших.

Найяскравіша історія спасіння, яка запам’яталася найбільше?

-Безумовно, це пов`язано з ротвейлером Баксом, котрого утримували у вольєрі і не годували. Про Бакса мене сповістили люди з с. Катеринівка. Там господарі виїхали на тривалий час (були відсутні більше місяця) з села і залишили двох собак, яких мала годувати сестра хазяйки, але вона через аморальний спосіб життя забувала погодувати тварин. Більше того, у вольєрі ніколи не прибирали. Тобто, голодний пес спав у своїх же відходах. Другому песику “пощастило” трішки більше, бо він був прив’язаний на ціпку під парканом сусідів. Жаліючи бідну тварину, люди під огорожу клали хліб, таким чином не давши померти голодною смертю. Після нашого візиту та мого допису у Фейсбуці, вночі господарі вивезли собак у Недригайлівський район, де жили самі. Вони не хотіли віддавати мені тварин, як я не вмовляла. Безкомпромісність і цинізм цих людей змусили мене пригрозити їм телебаченням та поліцією, що неодмінно спричинило б покарання за безвідповідальне ставлення до тварин. Мабуть, це спрацювало, і вони погодились віддати мені бідолашних собак. Наступного ранку я вже була в тому селі. Бакс був у важкому стані. Але згодом, після відповідного догляду та надання медичної допомоги він пішов на поправку. Дякую жіночці, яка проявила гуманізм – допомогла нам з перетримкою та піклуванням за ротвейлером. Шарік – не породистий пес, він двірняжка, його ми прилаштували одразу. Зараз обидва песики знайшли нові домівки і живуть у гарних господарів.

Ви допомагаєте рятувати чернігівських котиків-собачок, зокрема відправляєте їжу. Розкажіть про це

-Так, я дізналася про волонтерів нашого міста, які займаються благородною справою, а саме – возять продукти харчування людям! Звісно, переглядаючи кадри жахіть з Чернігову я запропонувала поділитися кормом для тварин – там їх дуже багато покинутих.

Розкажіть про команду однодумців

-В моїй команді є три людини, які можуть час від часу погодувати, прибрати, відвезти до лікаря, вийти на роздачу в місто разом зі мною. Але найголовніший мій помічник – це мій чоловік. Він – моя надійна опора і підтримка. Допомагає абсолютно в усьому!

Зараз “Добре серце” – відомий у місті осередок допомоги тваринам. Яні та її соратницям телефонують, щоб повідомити про ще одну знайду, їх запитують про допомогу, небайдужі пересилають кошти на лікування та стерилізацію безпритульних. Охочі піклуватися про собак і котів знають, що можуть знайти майбутнього домашнього улюбленця на їхній волонтерській сторінці у Facebook. Та треба розуміти таку просту річ, що волонтери – такі ж люди, як і всі ми, але з почуттям загостренної емпатії. Вони не отримують зарплатню за свій тітанічний труд, рятуючи життя тварин. Не вимагають кошти на власні забаганки, або розваги. Яна лише закликає тих глухівчан, які позбавляються кошенят-цуценят, до свідомого та відповідального ставлення на рахунок чотирилапих.

 

 

 

comments powered by HyperComments
Нагору