“Асвабадили”: Поки житель Глухівщини лікувався в Сумах, оговтуючись від обстрілу, в його домівку прилетів снаряд (Відео)

 Поділитися

Поділитися в

52-річний Олександр Самойленко разом з дружиною Галиною Іванівною придбали будиночок на краю рідного села ще у 2000 році. Місто зі жвавою атмосферою не надто приваблювало пару, вирішили залишитись у рідній сторінці, де народилися, де пройшла молодість, де зустріли один одного. Весь цей час, більше 20 років Самойленки, без перебільшення, вкладали душу й сили в облаштування домівки: обшивали фасад сайдингом, робили на совість ремонт зсередини, купували добротні меблі, збудували сарай та кухню на подвір`ї . Робили це від серця для себе та щоб дітям, онукам на згадку залишилась комфортна, ошатна оселя в мальовничному місці. Хіба могли вони припустити хоча б на долю секунди, що їхня кропітка робота буде помножена на нуль, страчена, зруйнована зовнішніми обставинами через війну?!

5 серпня, близько сьомої години вечора Олександр порався по двору, гучно грюкав молотком, працював болгаркою навколо причепу. Жінка в цей час була на городі, вибирала огірки. Коли ж вона повернулася з грядок, то попередила чоловіка, що чула потужний гуркіт техніки зі сторони рф. “Мабуть, почнуть стріляти”, – сказала, підійшовши до крильця з городиною. Олександр Андрійович в цей час вийшов у другий двір, де розташований сарай. І тільки-но Галина Іванівна вимовила в голос припущення,  як почався “вихід” з території рф. Ще через 1-2 секунди подружжя почули свист уже над головами, а потім розрив снаряду над подвір`ям – попало в сарай. Треба було негайно спускатися в підвал. Олександр залишив недоробленою справу і направився в укриття

“Біля самісенького входу до підвалу відчув удар в спину. Не відразу зрозумів, що сталося, тому не зупиняючись разом спустилися, щоб перечекати атаку. Трохи згодом сильно запекло шию, рукою намагався перевірити місце болю, з якого вже шурувала гаряча кров…уламки. Перечекавши деякий час піднялись з Галиною на вулицю, сіли в машину та не гаючи часу полетіли у Глухів. Був потрібен терміновий огляд лікарів. Мені надали усю необхідну допомогу – витягнули один уламок, інші, за словами медиків, було небезпечно турбувати. Пролікувались у міськлікарні з тиждень. Окремо хочу висловити слова щирої подяки нашим лікарям, медперсоналу за їхнє чуйне ставлення, за уважність, доброту та високий професіоналізм і подальші рекомендації щодо реабілітації”, – згадує Олександр.

Самойленки вже рвалися в село, бо ж треба піклуватися про птицю та порося, наводити лад на городі, та й банально скучили за рідною домівкою. Але діти наполягали на подальшому лікуванні, тільки на цей раз в обласному центрі

“Ми планували вертатись, та діти вмовляла пройти кваліфікований огляд ще й у Сумах. Поїхали. Хірургу вдалося витягнути ще один уламок, три залишається в мені. Ходжу на перев`язки, медики обробляють рани. Скільки ще часу знадобиться на реабілітацію сказати не можу, бо все залежить від того, як будуть загоюватися місця ураження. Підтримує дружина, діти.”

17 серпня о 18.00 с.Студенок накрило артилерійським обстрілом, внаслідок прямого влучання снаряду зайнявся будинок сім`ї Самойленко. Від гарного родинного гнізда залишилось згарище. Господарчі споруди на подвір`ї також знищені вогнем. Залишився тільки розбитий сарай. Син з сім`єю проживає в гуртожитку, донька з хлопцем арендували житло – нещодавно він вступив в лави ЗСУ. Тобто людям, які ще не встигли пережити одну біду, доводиться миритися з думкою про те, що усе нажите за життя пішло прахом…

“Про спалах будинку повідомив сусід. В цей час село піддалося черговому обстрілу. Він перечікував ворожу атаку в підвалі і почув сильний тріск. Піднявся і побачив, що горить наш дім. Але кинутися боронити хату був просто не взмозі через активний обстріл. Коли ж окупанти заспокоїлися, рятувати оселю, по суті було вже пізно – на той момент згорів дах, зайнялися стіни. Повертатися не має куди. Асвабаділі, так асвабаділи… Дуже вдячний нашим сусідам! Як тільки закінчився обстріл, всі вони гуртом намагалися відбити домівку. Попри екстремальні умови, всі як один проявили небайдужість до чужого горя. Всім дуже дякуємо!”, – розповідає подружжя.

Хто має бажання та намір підтримати фінансово людей, яких війна лишила житла, може це зробити, перерахувавши поисльну сумму на рахунок: 4314140104127433 ПУМБ банк на ім`я Самойленко О.А.

 

comments powered by HyperComments
Нагору