Від торгівлі зерном до мільйонних пожертв: як глухівчанин Микола Терещенко допомагав людям

Днями виповнилось 207 років від дня народження одного із найбагатших підприємців свого часу, але справжню спадщину залишив не в мільйонах, а в добрих справах. Микола Терещенко – уродженець Глухова, відомий підприємець і меценат, який допомагав розвивати освіту, медицину та культуру. Чимало зробленого ним і його родиною для рідного міста продовжує нагадувати про себе й сьогодні.

Від юного торговця до «цукрового короля»

Микола Терещенко народився 26 жовтня 1819року в Глухові у родині Артемія Терещенка, який розпочинав свою справу з торгівлі. Змалку Микола знав ціну праці й наполегливості. Юнаком він долучився до торговельних поїздок, зокрема возив зерно до Криму, а звідти привозив сіль і рибу.

Поступово родинна справа зростала. Під час Кримської війни Терещенки заробили значний капітал на постачанні продовольства, а згодом почали вкладати кошти в цукрове виробництво. Микола став одним із найвпливовіших підприємців цукрової галузі, за що й отримав прізвисько «цукровий король».

Та багатство для нього не було самоціллю. Терещенко добре пам’ятав, що можливості здобути ґрунтовну освіту в юності були обмеженими. Тому значну частину своїх статків він спрямовував на підтримку інших.

Глухів, про який він дбав

Особливе місце в житті Миколи Терещенка посідав рідний Глухів. Понад 20 років він брав участь в управлінні містом, а його діяльність була тісно пов’язана з розвитком освіти, медицини та соціальної допомоги.

За підтримки родини Терещенків у Глухові з’являлися навчальні заклади, благодійні установи й лікарні. У 1871 році Артемій Терещенко заснував притулок для сиріт і дітей із бідних родин. А в 1879-му Микола та його брат Федір відкрили безплатну лікарню святої Єфросинії — на честь своєї матері.

Лікарня надавала медичну допомогу насамперед незаможним жителям Глухова та навколишніх населених пунктів. Для її утримання передбачили постійне фінансування, завдяки чому заклад міг працювати й надалі.

Сьогодні історична будівля лікарні залишається частиною архітектурної спадщини міста. У ній розташоване поліклінічне відділення центральної районної лікарні.

Допомагав не лише землякам

Микола Терещенко підтримував освітні та медичні проєкти й далеко за межами Глухова. Значні кошти він спрямовував на розвиток Києва, зокрема на допомогу незаможним, створення лікарень, підтримку навчальних закладів і мистецтва.

Серед важливих напрямів його меценатської діяльності була підтримка Київського політехнічного інституту. Терещенко також сприяв культурному розвитку столиці, а колекціонування та доброчинність родини стали вагомою частиною історії українського мистецтва.

Його допомога не обмежувалася одноразовими пожертвами. Терещенко підтримував установи, для роботи яких створювали фінансову основу, щоб вони могли служити людям і після смерті благодійника.

Спадщина, що пережила покоління

Микола Терещенко помер 19 січня 1903 року в Києві. За його заповітом, поховали мецената в рідному Глухові.

Він пройшов шлях від торговельної справи до величезного підприємницького успіху. Але пам’ятають його не лише як заможного промисловця. Його ім’я пов’язане з лікарнями, навчальними закладами, притулками та культурними ініціативами, які допомагали людям отримувати освіту, лікування й підтримку.

Історія Миколи Терещенка – це історія людини, яка не забула свого коріння й прагнула, щоб її успіх приносив користь суспільству.

Для Глухова він назавжди залишився не просто відомим підприємцем, а одним із тих, хто власними коштами та працею змінював рідне місто на краще.