У Землянці відроджують мрію Пелагеї Литвинової-Бартош: традиції, що єднають покоління + Фото

У селі Землянка Березівської громади зберігають і відроджують культурну спадщину Сіверщини. Тут відбулася конференція «Жіночий код традицій», присвячена видатній українській етнографині Пелагеї Литвиновій-Бартош, а місцеві майстрині продовжують справу, про яку вона мріяла ще за життя.

Голоси давніх весільних пісень, візерунки на старовинних полотнах і тихе звучання ткацьких верстатів – у Землянці традиції не просто зберігають у музейних вітринах. Їх повертають у життя, передають молоді та наповнюють новими сенсами.

Саме тут, у Громадському історико-етнографічному музеї Пелагеї Литвинової-Бартош, відбулася науково-просвітницька конференція «Жіночий код традицій: спадщина Пелагеї Бартош у вимірах минулого та сьогодення». Символічно, що захід приурочили до дня народження видатної української фольклористки, етнографині та мистецтвознавиці, яка жила у 1833–1904 роках.

Розпочалася зустріч із відтворення давнього обряду ліплення весільних шишок. А фольклорний колектив «Панянки із Землянки» виконав автентичні весільні пісні за записами самої Пелагеї Литвинової-Бартош. Так минуле озвалося в сьогоденні – через звичаї, спів і живу пам’ять людей.

До конференції долучилися науковці, краєзнавці, музейники, майстри народної творчості та культурно-просвітницькі діячі. Вони говорили про наукову спадщину дослідниці, традиційне вбрання, писанкарство, народні промисли, весільну обрядовість та етногастрономічну культуру Сіверщини.

Особливе місце в розмовах посіло традиційне ткацтво Землянки. Громада здобула Гран-прі обласного конкурсу «Сила землі батьків» із проєктом, присвяченим відродженню цього давнього ремесла.

За життя Пелагея Литвинова-Бартош мріяла створити в Землянці ткацьку школу, однак здійснити задум їй не вдалося. Сьогодні її ідея поступово втілюється в життя завдяки місцевим майстриням. Вони навчають молодь традиційного ткацтва та килимової вишивки, допомагаючи давнім умінням не загубитися в часі. За підтримки партнерів музейний осередок також отримав нові ткацькі верстати.

Ще однією нагодою доторкнутися до минувшини стала виставка «Вишитий спадок». Відвідувачі побачили автентичні полотна XIX століття поруч із роботами сучасних майстринь – свідчення того, як давні орнаменти й техніки знаходять продовження в нових поколіннях.

Не менш важливим стало й поповнення музейних фондів цінними матеріалами та подарунками від гостей і дослідників. Кожен такий внесок допомагає зберігати пам’ять про Пелагею Литвинову-Бартош і культурне багатство рідного краю.

Історія Землянки нагадує, що традиції живуть доти, доки є люди, готові їх берегти й передавати далі. У старовинних піснях, тканих візерунках і працьовитих руках місцевих майстринь продовжується історія Сіверщини – історія, яку можна не лише вивчати, а й відчути серцем.