Музика, історія і почуття: як у Глухівській бібліотеці відсвяткували День міста + Фото
Поділитися в
Копіювати посилання
Вчора, 2 вересня, у Глухівській публічній бібліотеці знову зібралися на музичну терапію з Володимиром Бобровим. А оскільки напередодні, 1 вересня, місто відзначало День Глухова, зустріч вийшла особливо теплою і наповненою краєзнавчими спогадами.
До початку музичної частини бібліотекарі підготували книжкову виставку – видання про історію, архітектуру Глухова та його видатних людей. Особливе зацікавлення у волонтерок та внутрішньо переміщених осіб викликав старий фотоальбом, що зберігається в бібліотеці, зі світлинами Глухова XVIII, XIX і XX століть.
Жінки із захопленням розглядали давні знімки, впізнавали й не впізнавали вулиці та будинки, порівнювали їх із сучасним містом.
Прозвучав і аудіозапис пісні глухівського поета та композитора Миколи Єрохи “Глухів — моя доля”. Багато хто з присутніх ще пам’ятає його особисто — на жаль, композитор пішов з життя у 2017 році. Пісня настільки зворушила слухачок, що дехто навіть питав, де можна знайти його книги.
Саму музичну терапію відкрила мелодія “Мій рідний край” Ю. Михайленка, яка природно продовжила краєзнавчу тему дня. Далі звучали “Чорнобривці”, “Квітка-душа”, “Київський вальс”, “Зачарування” Юрія Весняка, твори Їруми.
А ще мелодії з відомих кінофільмів композиторів Енніо Морріконе та Володимира Косма.
Жінки слухали із задоволенням, злегка похитуючись у такт музиці, а на екрані тим часом змінювалися кадри — краєвиди природи та миті людських почуттів.
Особливо сильні емоції викликав 12-й етюд Шопена — після нього із зали пролунало щире “Браво!”.
Зворушливим моментом стало привітання іменинниць — Тетяни Теренової та Неоніли Ющенко. Волонтери запровадили нову гарну традицію: іменинниці розповідають про своє життя, свою роботу, а присутні у відповідь дарують теплі слова та компліменти. Володимир Бобров зробив свій особливий подарунок — виконав “Місячну сонату” Бетховена.
А на завершення, як і домовлялися заздалегідь, пролунало “Лібертанго” П’яццолли — і вогонь почуттів, здається, розгорівся по-справжньому.
Тепер усі з нетерпінням чекають на наступну середу.
