Пам`ять нетлінна: шевченківці упорядкували меморіал закатованим у роки Другої світової війни землякам

Кожен рік, в травні, ми відвідуємо пам’ятне місце для шевченківців. Це колишній хутір Барський, який колись входив до Шевченківської сільської ради. 27 листопада 1941 року тридцять три жителі села були спалені в клуні окупантами, мирні жителі, діти. Про це повідомляє Шевченківський СБК.

Раніше тут проводилися мітинги, приїздила торгівля, були гуляння. Рідні загиблих проживали у Шевченковому, Слоуті і мали змогу тут зустрічатися – зазвичай, це було 9 травня. Приїздили сім’ями: Матковськи, Буцик, Воробей, Нечай, Гапонько… Кругом ліс, болото і пам’ятний знак, який нагадує про страхіття війни. В 2023 році помер, мабуть, останній нащадок закатованих сімей – онук Матковський Петро Іванович, дід якого був спалений тут. Петро Іванович завжди розповідав про діда, завжди відвідував хутір зі своїми дітьми, онуками. Милувався старим осокором, який і сьогодні росте біля їхнього подвір’я і є свідком кривавого злочину.

З кожним роком все більше заростає дорога, а після дощу і взагалі бездоріжжя, але на тракторі доїхати можна. Тож цей рік не став винятком, прибрали, посадили квіти, згадали та пом’янули спалених мирних жителів Барського. Пам’ять живе вічно і про це повинні пам’ятати і наші діти, і наші онуки. Ми повинні передавати з вуст в уста, з покоління в покоління страхіття тієї війни. Тим паче що зараз ми знову переживаємо такі часи, нас знову знищують, випалюють цілі села російські окупанти.

Вічна пам’ять та вічний спокій жителям хутора Барський…