“Село пусте. Їхали, навіть не дихали…”: Глухівська зооволонтерка, евакуюючи людей і тварин, розповіла про ситуацію в Шалигиному

Шалигине з перших днів війни піддається обстрілам. Втім, останнім часом ситуація там загострилася ще більше. Кожен день селище обстрілюється з різних видів озброєння, наче бджоли літають дрони. Мінуються цілі вулиці, підриваються об`єкти критичної інфраструктури. Люди намагаються самостійно, своїми силами вибратися з пастки. Для декого – це вже не перше переміщення, адже в Шалигине перебиралися люди з інших сіл громади, зокрема зі Старикового, Ходіного. Тепер же треба рушити далі, бо життя під постійними обстрілами, в умовах систематичних ворожих атак стає просто нестерпним.

Рятуючись від ударів, мешканці селища нерідко залишають своїх чотирилапих друзів. Головна причина в тому, що люди не вірять в смерть та не передбачають найгіршого сценарію. Люди залишають тварин у дворах, на цепках, бо вірять, що одного разу вони повернуться, все буде як раніше, небо буде чисте, а радісний Рекс зустрічатиме їх, виляючи хвостом. А тварини, що були у своєму дворі, все життя біля однієї родини – нікуди і не втікають, вони охороняють своє згарище…

Зооволонтерка Марина Велитченко вчора побувала в селищі – під прицілом дронів вона добралася до Шалигиного, щоб вивезти людей і тварин:

“Село випалюють. Світла немає. Дрони висять дуже низько. Спалені автівки посеред вулиць. Нові руйнування. Один міст вже лежить у воді. Другий був перекритий, бо тримається тільки на бокових опорах. Але їхати якось треба, тому ризикнули. Страшно? Так. До спертості у грудях. Так, що в очах темніло. Але проїхали і врятували кого змогли”, – написала вона.