Жителька Глухівщини пече шедевральні короваї

Кажуть, весілля без короваю – як молодий без нареченої. І хоча сьогодні багато молодят віддають перевагу святковому торту, на весіллях, де шанують народні традиції, короваю як і раніше відводять найпочесніше місце. Обов’язковий атрибут особливої події наречені зазвичай замовляють у пекарнях, де хліб прикрашають мастикою і намистинками. А от коровайниці, як Тетяна Пустинник із Полошок, – нині велика рідкість. Кожна її робота – це справжній витвір кулінарного мистецтва, у який господиня вкладає частинку своєї душі.

Ми вирішили поцікавитися у господині секретами смачної випічки, а також спитати, коли у неї виникло бажання спекти свій перший коровай:

“Ідейним натхненником для мене стала Ганна Олексіївна Таптун – це наша умілиця з великим досвідом. Її короваї завжди виходили пишними та смачними. Тоді і я вирішила пізнати тонкощі кулінарної майстерності. Це було років 20 тому. Та і моя мама славилася своїми кулінарними здібностями, які я перейняла від неї. Так все і почалося: від весільного короваю – до тортів з духмяною випічкою.”

Спершу жінка пекла для знайомих, але тут спрацювало “сарафанне радіо”, і так у неї з’явилися перші клієнти. Потім охочих стало стільки, що господиня пекла від невеликого короваю на свято до величезного у понад п’ять кілограмів.

Як повідала жінка, після того, як заготівля спечена, починається найцікавіше – прикраса. Тетяна – прибічниця традиційного стилю в оздобленні короваю. Їй подобається одягати весільний хліб, прикрашати його квітами, пелюстками та колосками. Їх вона готує власноруч із прісного тіста. Ця справа дуже нелегка, вона потребує спеціального хисту і терпіння.

“Це зараз є інтернет, а коли його не було – доводилося імпровізувати. Все вигадувала сама: квіти, завитки, фігурки. Хоча тематика, безумовно, є. Як приклад, на весільний коровай додаю лебедів, обручки тощо.”

А кілька років тому вона удостоїлася високої нагороди. За презентацію технології приготування страви “Весільний коровай” у проєкті “Сумщина гастрономічна: традиційна кухня регіону” Тетяну разом з іншими майстринями з Полошок нагородили дипломом.

Нині Тетяна Пустинник пече тільки для рідних. Говорить, щоб спекти коровай, треба день витратити, а на це з городніми справами бракує часу: “Це надто відповідальна справа. Щоб виріб вийшов добрим, потрібна атмосфера, витримка та відповідний настрій. Це живе тісто, воно все відчуває. Споконвіку вважалося: чим вищий коровай і пишніше, тим щасливіша сім’я.”

Що ж стосується секретів, господиня підсумовує: “Все досить просто – треба пекти з бажанням та любов’ю. Тому основні інгредієнти мого святкового виробу – гарний настрій і добрі помисли!“