Заради пухнастих лап: благодійники забезпечили глухівських котів кормом

У кожному містечку є свій Мурчік, якого добре знають місцеві мешканці. Ймовірно, Мурчік у містечку не один. У нього є компанія. А ще – вороги, тобто коти з інших дворів, на яких обов’язково при зустрічі потрібно щонайменше пошипіти і помявчати.

Хтось їх підгодовує, інші оминають десятою дорогою, а дехто навіть може підстрелити або отруїти.

Скільки у Глухові таких Мурчіків, Барсиків і Рижиків – достеменно невідомо. Та те, що безпритульні та покинуті на призволяще пухнастики потребують не тільки уваги і ласки – беззаперечний факт. А ще всі вони, як і ми люди, слідуючи інстинктам, хочуть їсти. В цьому питанні не існує вибіркових моментів, годувати братів наших менших необхідно кожного дня.

Небайдужі до долі базхатченків мешканці міста висловлюють прояв турботи тим, що зберуть зі столу, або ж купують в магазині спеціальний корм чи недорогі м`ясні продукти. Між тим, зоозахисниця Яна Сокол, яка опікується хвостатими друзями кілька років поспіль, вранці і ввечері готує здоровецькі кастрюлі з кашами для собак і підсипає сухий корм котикам, що скручуються клубочком біля магазинів та інших місцях.

У жінки немає такого поняття як вихідний день, або ж свято – часу на перепочинок обмаль:

“Кіт або собака не скажуть нам, що хочуть їсти, не попросять відвести їх до лікаря. Тварини вимагають від нас уваги і відповідальності. Турбота про чотириногого друга – це обов’язок сучасної людини”, – пояснює волонтерка.

На щастя, в Україні існують люди та організації, які допомагають покращити життя тварин. Одним з яскравих прикладів є благодійники з Happy Paw та Purina. Як розповіла Яна Сокол, друзі з цієї організації залюбки відгукнилися на заклик про допомогу для її підопічних у Глухові. Більше того, їй вдалося домовитися про отримання вологого корму й для чотирилапих з сусідньої Шостки.

Як голова спілки “Добре серце Глухів” Яна Сокол висловлює свою повагу і вдячність не тільки благодійникам, а всім причетним у питанні транспортування вантажу:

“Добрі справи не залишаються непоміченими. Надаючи допомогу в цей нелегкий для всіх нас час, ви даєте надію, що разом ми подолаємо будь-які негаразди. Дуже приємно, що ми маємо таку потужну підтримку.

Любі наші підписники, кожному, хто долучився до збору фінансів на транспортування корму, низький уклін. Дякуємо, що не залишаєте нас в складну годину.”

Про страхи

Окремо Яна торкається теми болючих спогадів. Вона згадує часи блокади Глухова, коли пухнасті друзі час від часу чули ворожі літаки, звуки залпів та вибухів. Тварини лякалися й намагалися знайти затишне місце, щоб сховатись. Гуркіт, вибухи, гелікоптери – на всі ці звуки собаки сильно реагували. Доставити корм для чотирилапих увесь цей час було неможливо, не кажучи вже про те, що навіть в магазинах січку продавали в обмеженій кількості в одні руки. Тобто знайти хочаб якісь продукти для підопічних було справжнім квестом. Але місце перетримки вистояло. Тварини схудли, але вижили:

“Найстрашніше було розуміння, що в один момент я просто опинюся перед страшним фактом: не буде взагалі нічого і мої тварини будуть тихо помирати у вольєрах. Цього я найбільше боялася. Іноді плакала, бо така невідомість була попереду…

Тому, ще раз – щиро вдячна нашим друзям благодійникам за турботу про наших пухнастиків!”