З-під руїн до нового життя: подружжя з Есмані долає наслідки ракетного удару

Їхній дім у селі Есмань був тихим, затишним і збудованим з любов’ю – місцем, куди завжди хотілося повертатися. Але в одну червневу ніч тишу розірвав свист ракети. За мить Олександр та його дружина Лідія втратили все: стіни, вікна, роки праці, свою безпеку. Житловий будинок був повністю зруйнований. Уламками поранило Олександра настільки тяжко, що лікарям довелося ампутувати йому ногу.

Життя поділилося на «до» і «після». Через місяць подружжя змушене було залишити рідну Сумщину й переїхало на Чернігівщину, де розпочалося їхнє непросте відновлення. Попереду були довгі лікарні, біль, нові умови, адаптація і страх невідомості.

Сьогодні Олександр оформлює статус особи з інвалідністю, набутої внаслідок війни. Це не просто бюрократична вимога – для багатьох постраждалих це перший і надзвичайно важливий крок до отримання кваліфікованої підтримки.

Український Червоний Хрест супроводжує чоловіка на цьому шляху: допомагає зі збором документів, організовує транспортування до необхідних установ, надає консультації та підтримку в кожному кроці.

Окрім цього, Олександр отримав допоміжні засоби реабілітації, а також багатоцільову й цільову грошову допомогу, надану Червоним Хрестом у співпраці з партнерами. Для людей, які опинилися у скрутному становищі після травм чи втрати домівок, така допомога нерідко стає тим фундаментом, з якого починається відновлення.

Важливою частиною шляху Олександра стала робота з мобільною реабілітаційною командою Червоного Хреста. Фахівці допомагали не лише тілом, а й душею – підтримкою, терпінням, малими кроками, які з часом складаються у великі зміни.

Терапія була спрямована на відновлення рухових функцій і адаптацію після ампутації. Заняття включали загальнорозвивальні вправи, роботу з координацією, тренування залишкової кінцівки, дзеркальну терапію, а також ходьбу з милицями. Навіть ігрові вправи стали частиною щоденної роботи – адже відновлення потребує мотивації та емоційної опори.

«Коли ти знову стоїш на ногах, навіть на одній – це вже перемога», – кажуть фахівці. І Олександр цю перемогу здобуває щодня.

Його історія – про стійкість, яка не зламалася навіть під тягарем руїн. Про подружжя, що не втратило сили триматися разом. І про те, як важливо, щоб поруч були люди та організації, готові підтримати, коли світ навколо раптово перестає бути безпечним.

Це шлях, що триває. Шлях непростий, але сповнений надії. І кожен крок Олександра – доказ того, що навіть після найстрашніших ударів життя може починатися знову.