Відійшов у вічність ще один Захисник з Глухова, його серце більше не витримало війни

Глухівську громаду знову огорнула гірка звістка – не витримало серце нашого земляка та світлої людини – Олександра Миколайовича Лушницького (15.11.1975 – 15.10.2026)

Олександр народився у Глухові. Тут минули його дитячі та шкільні роки. Він навчався у загальноосвітній школі № 3. Змалечку вирізнявся серед однолітків особливою наполегливістю, допитливістю та винятковою схильністю до точних наук – математики та фізики. Про це йдеться на сторінці Глухівської міськради.

Відчуваючи жагу сина до знань та бажання розвиватися глибше за шкільну програму, батьки всебічно підтримували його прагнення: залучали репетиторів, направляли його кипучу енергію у саморозвиток.

Паралельно з успіхами у навчанні Олександр гартував характер і тіло – активно займався спортом, зокрема кікбоксингом у клубі «Мужність».

Після закінчення школи Олександр вступив до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на факультет прикладної математики, здобувши фах програміста. Під час навчання в інституті пройшов військову кафедру, де отримав первинне офіцерське звання лейтенанта.

Після студентських років Олександр зустрів своє кохання, згодом подружжя створило сім’ю, у них народився син.

У цивільному житті реалізував свій високий інтелектуальний потенціал, працюючи у сфері інформаційних технологій приватних компаній. Його цінували як фахівця з аналітичним складом розуму, здатного вирішувати найскладніші завдання. Останні роки Олександр мешкав у м.Миронівка на Київщині.

Проте з початком повномасштабного вторгнення російських окупантів успішний фахівець без вагань став на захист Батьківщини. Вважаючи це своїм святим обов’язком, він спочатку приєднався до лав територіальної оборони Києва, а згодом продовжував службу у складі інших військових частин Збройних Сил України.

Завдяки глибоким знанням та офіцерському вишколу старший лейтенант Олександр Лушницький виконував важливі аналітичні та інтелектуальні завдання на різних ділянках фронту, зокрема на Харківському та Запорізькому напрямках.

Друзі, рідні та побратими пам’ятають його як людину виняткової цілеспрямованості та непохитного характеру – якщо Олександр за щось брався чи чимось загорявся, він завжди доходив до кінця, опановуючи найскладніші справи.

Попри постійні військові будні та важку службу, Олександр завжди знаходив час, аби виявити турботу про найрідніших та відвідати батька. Ось і цього разу під час короткої відпустки він приїхав до Глухова, щоб обійняти тата. На превеликий жаль, саме тут, у місті дитинства, серце воїна раптово зупинилося…

У непоправному горі залишилися батько, сестра та син.

“Глухівська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав, цінував та поважав Олександра. Світла пам’ять про відважного захисника та вірного сина України назавжди залишиться в наших серцях!”