У Дружківці обірвалося життя воїна-добровольця з Глухова
Поділитися в
Копіювати посилання
Він мріяв про сад із троянд та хвойних дерев у мирній Україні, але обрав шлях воїна, щоб цей мир вибороти. 2 січня 2026 року в районі Дружківки на Донеччині обірвалося життя нашого земляка, добровольця та майстра своєї справи – Владислава Аркадійовича Троценка.
Шлях майстра та захисника
Владислав народився 21 листопада 1970 року в Глухові. Його життєвий шлях був прикладом працьовитості: після навчання у першій школі та ВПУ №15, він роками працював на заводах «Сатурн» та «Модуль». У місті його знали як «золоті руки» – талановитий будівельник, він вкладав душу в кожен проєкт, за який брався.
Друзі та колеги згадують його як ерудовану та глибоку людину. Владислав багато читав, цікавився світом і завжди мав власну, принципову позицію.
«Завтра я йду у військкомат»
Коли у 2022 році ворог прийшов на нашу землю, Владислав не шукав виправдань. Його рішення було миттєвим і безповоротним. Дружині Тетяні він повідомив про це вже як про факт: «Завтра я йду у військкомат».
На запитання рідних він відповідав просто і водночас так, як відповідають справжні чоловіки: «Якщо я тебе не буду захищати, то хто?».
За роки великої війни Владислав пройшов найгарячіші точки Донецької області. Навіть після поранень та складних реабілітацій він не залишався в тилу. Щоразу повертався «на нуль» до побратимів, бо відчував відповідальність за долю країни.
Мрії, обірвані в Дружківці
Його останній бій відбувся 2 січня. Ворожий FPV-дрон влучив у позицію захисника, забравши життя люблячого чоловіка, сина та батька.
Дружина Тетяна згадує, що їхня остання розмова відбулася опівночі, за кілька годин до трагедії. Вони не говорили про війну, вони говорили про майбутнє. Владислав марив тим, як після перемоги облаштує власну земельну ділянку, де посадить квіти для дружини та вічнозелені дерева. Він хотів бачити свою родину щасливою у спокої.
Коли вранці телефон Владислава замовк, серце дружини вже знало відповідь. Страшна звістка згодом підтвердилася дзвінком з невідомого номера.
Вічна шана Герою
У Владислава Троценка залишилися мати, дружина, донька та син. Глухівщина втратила не просто воїна, а людину великої душі, чий подвиг назавжди закарбується в історії нашого краю.
Виконавчий комітет Глухівської міської ради та вся громада висловлюють найщиріші співчуття родині.
Світла пам’ять Герою!
