Родіонівській батальон: Як об’єдналися жіночки кількох вулиць Глухова заради спільної справи

Суспільство 13:52, 21.11.2022
 Поділитися

Поділитися в

Гуртом і батька легше бить, каже прислів`я. Звісно, сприймати ці слова треба не буквально, а в переносному значенні. Але погодьтесь, що коли ви маєте на кого спертись, коли є люди, що вас підтримують, люди, які знаходяться з вашого боку барикад, то вам набагато легше досягти мети, дістатись що називається “зірок”.

Цей матеріал – наочний приклад згуртованості, яка під час нестандартних, а то й гірких обставин спонукає до активних дій. Міць цього спільного вектора є мудрою відповіддю на просте бажання бути корисним суспільству: вона перевірена часом, а тому випромінює оптимізм.

Антоніна Василівна Дмитрієва проживає у Глухові з 1975 року. Жінка називає себе невиправною оптимісткою, яка воліє робити добрі справи заради досягнення благої мети. Вона не звикла йти шляхом найменшого спротиву, бо у 30-річному віці залишилися вдовою з трьома дітьми на руках, молодшому синові було всього два рочки. Але, як зазначає співрозмовниця, витрачати час на співчуття та поблажливість до себе не було. Зі словами “Я сильна, все подолаю” зібрала всю волю в кулак і пішла підвищувати економічну складову країни: спочатку на агрегатний токарем, далі – працювала на заводі СВТ, а потім – буфетницею у пологовому будинку. Не боялася ніякої роботи, не жалілася на долю і до всього ставилася із запальною наполегливістю.

Дітей викохала, дала їм освіту, зіграла кожному весілля, а жага до життя досі б`є ключем. Очі у Антоніни Василівни випромінюють блиск, а душа сповнена завзятої енергії. Жінка говорить, що здоров`є вже не те, але сидіти каменем без діла – це не її історія. От і вирішила разом з подругами і сусідками направити сили в продуктивне джерело, а саме – допомогати воїнам на передовій.

Все почалося з того, як Антоніна Василівна побачила в інтернеті, що діти активно спрямовують енергію на підтримку ЗСУ, – будують блокпости, збирають кошти через творчу діяльність, випікають печиво і плетуть маскувальні сітки. Жінку вразило палке прагнення зовсім юного покоління робити добрі вчинки. Тоді і їй спало на думку згуртуватись з приятельками та спочтаку обговорити, чим вони можуть зарадити хлопцям на лінії вогню. Колективно вирішили зібрати кошти на нагальні потреби військових з Глухова, залучивши при цьому й інших жителів зі свого району.

“Ми розподілили між собою обов`язки, хто на якій вулиці буде. Світлана Бабкіна і Ганна Рухленко, Оля Левша і Оля Богдашкіна, Люда Топрикіна і Таня Мамай, Галя Абрамчук і Галя Смичок – всі вони зворушливо поставилися до цієї теми. Жінки обійшли вул. Осипенка, Полуботка, Джерельну і Сонячну, а на Ковалевській збирала я особисто. Ніхто нікого і ні до чого не примушував – все було по добрій волі. Ми вдячні мешканцям всіх названих вулиць за активність і небайдужість, дуже пишаємося, що живемо поряд з такими свідомими людьми.”, – розповідає ініціаторка заходу.

Окрім цього, Антоніна Василівна зібрала сукно, відрізки тканин, ватні і вовняні ковдри, багато одягу, а також благодійні внески жителів вказаних вулиць на Родіонівці і разом зі своїми однодумицями передала на потреби все добро арміїї через волонтерку Ірину Баранову.

“За станом здоров`я мені важкувато навантажувати себе фізично, але сидіти без діла я не звикла. Мені приносить задоволення займатися квітами, а ще я люблю допомагати людям. Ми спимо спокійно, нам дають гуманітарну допомогу, ми отримуємо гроші, а люди без належних умов, багато залишились без даху над головою. У мене було багато тканини, ковдри, от і вирішила зв`язатись з волонтеркою Іриною та через неї передати нашим героям таку допомогу. Нам гріх жалітися, треба мобілізувати сили та підтримувати хлопців, що в окопах, нашим рідненьким! У мене і онук пішов добровольцем, зараз на одному з пекельних напрямків оборони. Отже, сидіти осторонь зараз ні в якому разі не можна, бо за нами Перемога! А один в полі – не воїн, тому закликаю долучатися до добрих справ усіх, хто серцем і душею боліє за Україну. Для себе у Бога прошу тільки одне, щоб я трохи пожила, щоб встигнути іще більше допомогти і словом, і корисними справами.”, – говорить Антоніна Василівна.

Завдяки проведеній акції жінкам вдалося зібрати 7845 гривень, на які придбали вже 4 зимові покришки для автомобілю і відправили захинсикам на передову.

Додамо, що ініціатива Родіонівського батальону допомагати фінансово і всім, що стане захисникам в нагоді, досі є актуальною. Нині героїня статті прагне накупити для наших оборонців сала, тож у реалізації цієї задумки вона шукає тих, хто схвально поставиться до її ідеї.

Наостанок хочеться сказати, що згуртованність надихає та мотивує, а результатом єднання стає нагорода – душевний спокій і умиротворення. Жительки Родіонівки на власному прикладі доводять просту формулу відвертої щирості, підкреслюючи: «Разом робити добрі справи набагато простіше і приємніше!».

 

comments powered by HyperComments
Нагору