Попри труднощі глухівські екскурсоводи працюють на благо міста, аби закохати в нього туристів
Поділитися в
Копіювати посилання
21 лютого у Всесвітній День екскурсовода журналісти Глухів.Інфо зустрілися з науковим співробітником НЗ «Глухів» Олександром Мірошниченко. Його містяни вважають головним гідом, втім він пояснює, згідно з посадовими обов’язками наукового співробітника необхідно відпрацювати за рік певну кількість лекційних годин. Навіть якщо у Глухів заїжджає п’ять груп, всі екскурсоводи виходять на маршрути.
Науковці заповідника перевиконують план, хоча їх ніхто не зобов’язує, але їм це подобається. Як ніхто не зобов’язує Олександра збирати кошти на реконструкцію будинку Міклашевського. Про його ініціативу відомо далеко за межами міста. Активна позиція науковця стала приводом для номінування його на міському конкурсі «Професіонал року».
Які особливості роботи екскурсовода?
«Головне – не боятися людей, публіки, живого спілкування. Не всі можуть цим займатися. Коли наші співробітники йшли в декрет, приходили інші, втім не змогли пристосуватися до роботи».
Які недоліки роботи?
«Туристичний сезон починається з того часу, коли Глухів стає доступним для людей. Були роки, коли він мав би початися, мала приїхати група, але доріжки в центрі міста були нечищені. Доводилось брати лопату, дивитися маршрут і з лопатою проходити по місту. Адже екскурсанти фізично не змогли би наблизитись до пам’ятки. Люди, які хоча б раз були у нас взимку, розуміють, що по місту не пройти.
Велика кількість туристів приїжджають не тільки подивитися на пам’ятки, а поцікавитися життям міста. Їх суб’єтивне бачення політичної ситуації провокує на конфлікт. Головне – професіоналізм, володіючи базою знань, основаних на документах, можна довести істинну інформацію».
Які були казуси в роботі?
«Кожна екскурсія цікава. Запам’яталося, коли приїхали в крейдяний завод, пройшов дощ, калюжі перетворилися на гіпсову суміш. Як би не пояснював дітям, що можна забруднитись, все рівно одна дитина стрибала, підсковзнулася і впала. Вона перетворилась на гіпсову скульптуру, бо на сонці все це застигло, а перевдягнутися нема в що.
В насичений сезон кожного дня доводилось їздити в монастир Глинська пустинь. А в монастирі є свої правила, яких треба дотримуватись, зокрема заходячи і виходячи з монастиря, храму, приклюняючись до ікон, ти хрестишся, хрестишся, хрестишся. І бувало так, що ввечері приходив додому, підходив до дверей і замість того, щоб вставити ключ, спочатку хрестився.
Поломницькі тури відображаються на поведінці. Голосно розмовляв, а це дратує оточуючих, бо вдома не встигаєш переключитися».
Які були «нежданчики» в роботі?
«Новгород-Сіверські екскурсанти з першої гімназії подарували минулого року гучномовець, аби зберегти мій глос. Це неймовірно приємно».
Скільки туристів навідалось до Глухова минулого року, чи могло би приїхати більше?
«В минулому році обслужили 35 тисяч туристів. Ця цифра підкріплена фінансами, які ми надіслали в Міністерство культури. Для порівняння, в Батурині побувало майже пів мільйона туристів.
Є глобальні проблеми – це дорожня інфраструктура. На рівні районної і міської адміністрації у Шостці проклали дороги. А от у Глухові з цим проблема. Це туристичний центр, до якого через погану погоду люди можуть не приїхати, відкладати поїздки. Тут не сховаєшся в локальних кафешках, як у Львові. Тут постійно треба бути на вулиці. Екскурсанти готові їхати і платити за екскурсії, але перевізники не готові вбивати транспорт заради одиничної екскурсії.
Кожного року по місту прокладається бруківка, але екскурсійний маршрут відомий два десятки років, деякі ділянки навіть в центрі знаходяться в неналежному стані. Це стосується скверу Бортнянського-Березовського, скверу Шевченко, вулиці Терещенко. Центр розбитий, з бордюр арматура випинається, туристи на це звертають увагу, деякі дивуються, деякі кажуть, що так у всіх.
Навіть у непогоду йти по бруківці в дощ і сніг приємніше, ніж по калюжах. Хотілося б щоб прибрали глухівський продовольчий ринок і звільнили доступ до Миколаївського храму. Щоб всі господарі глухівських пам’яток доглядали за ними, аби місто не було безлике і безформенне. Туристу зі столиці огидно дивитися на старовинні будинки прикрашені банерами, кондиціонерами, пластиковими вікнами, вони їдуть у провінцію аби фотографуватися на фоні архаїчних локацій».
Чого не вистачає туристичному Глухову?
«У Глухові не розвинена стильна гастрономія. Всі кафе на рівні радянських їдалень тільки з євроремонтом. Немає суто глухівських продуктів».
Наукові співробітники НЗ «Глухів», незважаючи на складнощі роботи, регулярно проводять екскурсії, невпинно працюють на благо міста, аби закохати в нього туристів.
