Поблизу Авдіївки загинув хоробрий воїн, доброволець із перших днів Іван Кочубей
Поділитися в
Копіювати посилання
Протягом останніх днів у Глухові безперестанку гудять сигнали повітряної тривоги, а разом з ними, на жаль, надходять скорботні звістки про загибель наших захисників. І тепер рідна земля, скроплена сльозами родин і близьких полеглих, приймає ще одного свого сина…
Відважний. Саме цим словом описують глухівчанина Івана Кочубея усі без винятку друзі, рідні, колеги, побратими і знайомі. Усі, хто знав Івана Павловича, не можуть оговтатися від новини, що 12 березня його не стало. Він загинув так, як усі справжні воїни – під час виконання бойового завдання на Донеччині, в районі с.Тоненьке, що поблизу Авдіївки.
Народився Іван Кочубей 23 червня 1989 р. у Глухові, де минули дитячі, шкільні та юнацькі роки. Закінчив ЗОШ №3, потім навчався у Глухівському університеті. Пройшов строкову службу в елітних десантних військах. Працював в торгівлі. Мав багато планів на майбутнє, які зіпсувала війна.
Присягнувши на вірність українському народу, він мужньо боронив рідну землю від ворожої навали з 28 лютого 2022 року. Як розповідає дружина захисника, Марія, Іван без вагань став на захист рідної землі від російських загарбників. За цей час воїн здобув авторитет серед колег, проявивши найкращі якості безстрашного та вмілого бійця, відмінно виконував завдання, стійко переносив усі навантаження. Пройшов пекло Вугледару, Бахмуту, Курахового, Авдіївки…Служив старшим сержантом противотанкового взводу.
Іван був життєрадісним, щирим і чуйним, активним, розсудливим, виваженим, відповідальним і добре вмотивованим бійцем. Був загартованим і активним. А ще безвідмовним, завжди готовим прийти на допомогу.
Жодні слова не можуть утамувати біль втрати, ніхто не замінить батькам сина, сестрі – брата, дружині – коханого чоловіка, 7-річному сину – люблячого тата…
Спочивай з миром, Герою! Вічна память!
P.S.: Хто має бажання та намір підтримати сім`ю героя, залишаємо реквізити Монобанку І. Кочубея (картка захисника у дружини):
