Підкорила висоту: Глухівчанка опанувала чоловічу професію й стала в ній успішною

Ще будучи дитиною, Ірина і сама б не повірила, що одного дня стане машиністкою баштового крану. Вона народилася в родині вчителя фізичної культури та вихователя дитячого садочка, а для себе обрала професію медичної сестри. Задля цього закінчила медучилище, але згодом зрозуміла, що хоче чогось абсолютно протилежного. У 2002 році, після народження доньки, почала працювати верстатницею в тоді ще Глухівському лісгоспі, а з часом вивчилася на машиністку.

«Якось я побачила на виробництві кран і подумала, що от би спробувати на ньому попрацювати. Пояснити чому кран викликав у мене таку цікавість я не можу, – з посмішкою розповідає Ірина. – Я пішла до керівника цеху і спитала, чи можна мені спробувати перейти на цю посаду. На це він відповів, що буде мати на увазі, і якщо будуть потрібні кранівники, то обов’язково скаже. Через деякий час поїхала в місто Суми на навчання. Рідні спочатку відчували страх за мене, бо робота непроста і часом небезпечна, але з часом призвичаїлися і зараз пишаються», – говорить лісівничка.

Попри те, що робота на крані вимагає великої уваги та відповідальності, і не так за себе, як за колег знизу, Ірині її професія дуже подобається. Тішить, що водії машин, які приїжджають на розвантаження чи завантаження, радіють працювати саме з нею. Колеги цінують її професіоналізм, а це для кранівниці найголовніше.

Працюючи на висоті, Ірина має постійно слідкувати за безпекою, бо навіть мінімальне ухилення від норм праці може спричинити наслідки. З початком повномасштабної війни небезпека стала ще більшою і працювати стало значно складніше.