Останнє “триматимемося” довжиною у вічність: підтверджено загибель глухівчанина, що вважався зниклим безвісти під Авдіївкою

​Він встиг побачити красу рідного Глухова новими очима лише за місяць до того, як піти у вічність. Володимир Горовий, чоловік із загостреним почуттям справедливості та золотими руками, загинув, захищаючи Україну. Його шлях – це історія про мрії, перервані війною, та жертовність, яка не знає меж.

Володимир народився 9 лютого 1983 року в селі Соснівка. Ще зі шкільних років друзі та близькі знали його як людину прямої вдачи: він ніколи не лукавив і завжди стояв на боці правди. Після школи був Глухівський національний педагогічний університет ім. О. Довженка, де Володимир проявив себе не лише у навчанні, а й у спорті. Сильний духом і тілом, він був постійним учасником змагань з армрестлінгу, захищаючи честь міста на обласному рівні.

​Його пристрастю була техніка. Володимир мав талант «оживляти» складні механізми, що згодом переросло у власну справу в Києві. Проте серце тягнуло додому, до родини в Глухів.

За два тижні до початку повномасштабного вторгнення Володимир вирішив кардинально змінити життя. Він хотів зцілювати людей. Закінчивши курси масажиста, воїн готувався відкрити кабінет у Глухові. Але замість масажного столу в його руках опинилася зброя, а згодом – пульт від безпілотника.

​«Я піду захищати Україну», – ці слова стали крапкою в усіх цивільних планах. Володимир не вагався.

​Останній бій оператора дронів

​На фронті солдат Горовий став оператором БПЛА. Він постійно перебував у «найгарячіших» точках Донеччини. Попри щоденне пекло війни, він залишався турботливим сином. Його коротке «Доброго ранку, мамо…» було для рідних найголовнішим сигналом того, що він живий.

​У вересні 2023 року, під час своєї першої і останньої відпустки, Володимир ніби заново закохався у рідне місто. «Я ніколи раніше не думав, що Глухів такий красивий», – ділився він із близькими, будуючи плани на мирне життя, мріючи про власну родину та дітей.

​Проте 19 жовтня 2023 року прийшло інше повідомлення: ворог готує масштабний наступ. Володимир написав матері, що вони триматимуться до кінця. Наступного дня, 20 жовтня, під час авіаційного обстрілу поблизу Авдіївки, життя захисника обірвалося.

​Володимир Горовий пішов у вічність як воїн, як майстер і як людина, яка понад усе любила справедливість. Він тримав небо над нами до останнього подиху.

​Світла пам’ять Герою! Схиляємо голови перед подвигом земляка!