Норвежець подолав тисячі кілометрів, щоб доставити гуманітраний вантаж у Глухів

Гуманітарна підтримка від міжнародної спільноти продовжує час від часу надходити у Глухів. Все завдяки налагодженій комунікації волонтерської організації “Допомога – м.Глухів”. Її очільниця Ірина Баранова говорить, що співпраця з іноземцями – це результат спільних зусиль однодумців та земляків, завдяки яким вдалося налагодити місток взаємодії між Глуховом та волонтерами за кордоном.

Нещодавно гуманітарний вантаж прибув з норвежського міста Осло. Засоби гігієни, перев’язувальні матеріали, інвалідні візки та ролатори, продукти харчування, багато речей, харчування для тварин тощо. Дві до верху забиті машини для адресантів особисто привіз Пер Оттесен – норвежець, що подолав відстань у 2700 км від Осло до прикордонного Глухова.

Виявляється, Пер очолює організацію «Humanitarna dopomoha Ukrayiny». Як справжній альтруіст, в минулому він також допомагав людям, та врешті решт вирішив заснувати власний благодійний фонд. Їхати в Україну сумнівів не було, адже справа, якою займається додає йому впевненості і наснаги. Він вважає: найефективніший спосіб передати гуманітарну допомогу – це передати її власноруч. До того ж, Пер не з боязливих, бо у минулому йому вдалося підкорити небо, керуючи літаком – цілих 40 років він працював пілотом!

Пер Оттесен справив враження щирого, добродушного чоловіка. Привітний, усміхнений, відкритий для спілкування. Нам вдалося дізнатися, що спонукало волонтера подолати тисячі кілометрів й особисто доставити гуманітарний вантаж до Гетьманської столиці.

“У мене велика мережа контактів з іншими людьми, хто допомагає Україні. Ми всі завозимо товари. Я відповідаю за те, щоб вони були доставлені в призначений термін. І за логістику також. Чому я хочу працювати під власною егідою? Самостійність дозволяє розраховувати власні ресурси, швидше приймати рішення, що в подальшому ефективніше впливає на всі процеси. Я планую створити центр розподілу у невеликих містах і там, де наразі нікого не має. Глухів – це місто, в якому трудяться волонтери. Ірина і волонтери в Норвегії, які збирають допомогу в Україну – це мої надійні партнери.  Збирачі раніше контактували з людьми, яких я знаю. Для нас було важливим знати, хто саме за цим стоїть. Хто відповідальний за те, кому ми доставляємо провізію.

Три роки тому я пішов на пенсію, відпрацювавши 40 років пілотом. Я звик оцінювати ризики попередньої роботи, тому їхати у Глухів було не страшно.

Чому я хочу зробити свій внесок? Війна залучає мене та тих, з ким я працюю…чи це в Україні, чи в Європі – не має значення. Ми повинні брати участь. Ми маємо зробити все можливе, що залежить від нас, аби допомогти. Це не про особливість наших дій, це про банальну людяність.

Звичайно, не кожен може зробити щось подібне, але я намагаюсь сказати, що кожному під силу зробити хочаб щось. Не треба зважати на кількість того, чим ви можете зарадити, важливо – не сидіти, склавши руки. Я сподіваюся, що мені це вдається.

Так, обсяги роботи значні, перед нами стоять виклики, але ми готові до них!”, – відверто розповів чоловік.

Допомога, яку привіз Пер вже активно розподіляється між тими, хто її потребує. Багато речей передано у місцевий терцентр, а також терцентр Березівської громади. Ірина Баранова красно дякує всім, хто не залишається осторонь біди, яка спіткала рідну неньку!