«Ми цілий тиждень заряджаємося цією музикою»: як у Глухові музика допомагає пережити війну + Фото

Щосереди о десятій ранку двері Глухівської публічної бібліотеки відчиняються трохи ширше, ніж зазвичай. Сюди приходять жінки-внутрішньо переміщені особи з навколишніх сіл Глухівського району, ті, хто через війну втратив рідний дім, а також глухівчанки-волонтерки, які свій вільний час присвячують допомозі українським військовим і підопічним будинків для людей похилого віку. Вони шиють, в’яжуть, збирають продукти, а щосереди збираються разом на музичну терапію, яка вже третій рік поспіль проходить у бібліотеці.

Цього разу зала була заповнена майже вщерть – на зустріч прийшло близько сорока жінок. Саме в цьому й полягає особливість таких ранків: тут немає сцени й глядацької зали у звичному розумінні. Є лише музика, що стає мовою спілкування, підтримки й душевного тепла.

За фортепіано – глухівчанин, піаніст Володимир Бобров, який уже багато років безкоштовно проводить такі концерти як волонтер. Багато відвідувачок зустрічали його словами: «Ми за вами дуже скучили». Усміхаючись, музикант відповідав, що теж скучив за своїми слухачками.

Цього дня у виконанні піаніста звучали переважно твори класичної музики – легкі, ліричні композиції Фридерика Шопена, Йоганна Себастьяна Баха та інших всесвітньо відомих композиторів, чиї мелодії дарують спокій і допомагають хоча б ненадовго відволіктися від тривожної реальності.

Особливе місце у програмі було присвячене творчості французького композитора, диригента й аранжувальника Поля Моріа. Бібліотекарка Ніна Шубнікова розповіла присутнім про його життєвий шлях: майбутній музикант почав навчатися грі на фортепіано ще у чотири роки, а вже у десять вступив до Паризької консерваторії. Багато жінок із подивом відкривали для себе, що знайомі з дитинства мелодії знаменитого оркестру мають такого талановитого автора.

У бібліотеці вже задумали окремий тематичний вечір, присвячений творчості Поля Моріа, адже за одну зустріч неможливо охопити всю красу його музичної спадщини.

Цікавим відкриттям для слухачок стала й історія знаменитої «Токати». Як розповіла Ніна Шубнікова, автором мелодії був французький композитор Гастон Роллан, який написав її ще у 1950 році. Через багато років Поль Моріа повернувся до цього твору, створив нове аранжування, змінив темпоритм і окремі музичні фрагменти. Саме ця обробка принесла композиції світову популярність. У виконанні Володимира Боброва «Токата» знову прозвучала для присутніх, викликавши щире захоплення.

 

Найемоційнішим моментом зустрічі стала українська пісня «Чорнобривці». Ледь пролунали перші акорди, як у багатьох жінок на очах з’явилися сльози. Для когось ця мелодія стала спогадом про материнську любов, для когось – про рідний дім, подвір’я і квіти під вікнами. Особливо болісно її сприйняли жінки, які були змушені залишити свої домівки через війну. Разом із житлом вони втратили звичний світ, що тепер живе лише у пам’яті.

Музична терапія тривала понад годину. Наприкінці бібліотекарка запропонувала присутнім поспілкуватися, якщо у когось залишилися тривоги чи запитання. У відповідь почула прості, але дуже промовисті слова: після такого концерту всі проблеми відходять на другий план.

«Ми цілий тиждень заряджаємося цією музикою», – зізнаються учасниці зустрічей.

Кажуть, саме ці години допомагають хоча б ненадовго забути про повітряні тривоги, вибухи й щоденні переживання.

У Володимира Боброва вже з’явилися й наймолодші шанувальники. Одна маленька дівчинка приходить на концерти разом із бабусею і щоразу після виступу дарує піаністу букет квітів зі своєї домашньої клумби, а потім обов’язково фотографується з ним на згадку.

Наприкінці зустрічі жінки залишили побажання щодо репертуару наступної музичної терапії, запропонувавши свої улюблені мелодії.

Ці ранкові зустрічі давно стали для багатьох не просто концертами. Це місце, де люди знаходять підтримку, відчувають турботу й хоча б на годину повертають собі внутрішній спокій.

“Поки у Глухові звучать твори Шопена, Баха, Поля Моріа та українські пісні, а Володимир Бобров щосереди безкорисливо сідає за фортепіано, залишається незмінною проста істина: добро, щирість і музика здатні торкатися людських сердець навіть тоді, коли навколо триває війна. Бо життя триває. А музика – вічна”, – зазначають на сторінці Глухівської публічної бібліотеки.