Кожна втрата – це рана, що болить у серці всієї громади…обірвалося життя захисника з Глухова, який пройшов гарячі точки війни

Володимир народився 21 березня 1983 року в місті Глухів. Із дитинства був спокійним, добрим і щирим — саме таким його пам’ятають усі, хто знав, повідомляє Глухівська міська рада

Освіту здобув у Глухівській загальноосвітній школі №1, а згодом — у ВСП Професійно-педагогічному фаховому коледжі ім. Олександра Довженка, де отримав кваліфікацію електрика. Та справжнім його покликанням стала служба Батьківщині. Після строкової служби Володимир свідомо вирішив залишитися в армії — його вибір ґрунтувався на глибокому почутті обов’язку. Він жив і служив у Дніпропетровську. Закінчив Харківське військове училище й здобув звання лейтенанта.

Командир стрілецького взводу, відповідальний і рішучий, він здобув щиру повагу побратимів. Його відзначали виваженість, витримка та турбота про своїх бійців. Йому довіряли, за ним ішли.

Протягом служби у Збройних Силах України Володимир пройшов через найгарячіші точки російсько-української війни — Іловайськ, Маріуполь, Бахмут. Його відвагу, стійкість і незламний дух відзначено численними державними нагородами.

У мирному житті Володимир залишався скромною, доброю людиною. Любив риболовлю та гру на гітарі — це допомагало знаходити душевну рівновагу в найтяжчі моменти. Завжди піклувався про родину, підтримував друзів і надихав тих, хто був поруч.

У нього залишилися старший брат і син, якого Володимир дуже любив і яким безмежно пишався.

Остання розмова з братом відбулася 31 травня. Тоді Володимир сказав: «Я відправляюсь на нуль. Поки мені не дзвони, я сам зателефоную». На жаль, цей дзвінок більше ніколи не пролунав…

Його серце зупинилося 7 червня. Але пам’ять про нього — мужнього воїна, світлу людину та справжнього Героя — житиме вічно.