Горе знову постукало в двері Глухівщини…на Харківщині загинув молодий воїн

У подружжя Ковтун із с.Іващенокове було двоє рідних дітей, один всиновлений, але пара взяла на виховання ще 8. Всі вони виховувались у будинку дитячого типу. Михайло Бородаченко був одним із прийомних дітей великої родини.

Сам хлопець родом з Харківської області. Народився 23 жовтня 1996 року. У 2010 році з Конотопського притулку доля закинула його на Глухівщину. В сім`ї Ковтун його навчили відповідальності, привили базові принципи моралі й порядності, виховували в ньому любов до Батьківщини. Як згадує його прийомна мама Олена Миколаївна, Міша був енергійним, комунікабельним, талановитим. В школі ж він приймав активну участь у художній самодіяльності – вправно танцював, грав різні ролі на сцені, вражав чаруючим співом. Батьки підтримували хлопця у бажанні розвиватися в творчому напрямку і прилаштували його до Глухівської школи мистецтв.

Закінчивши Іващенківську школу Михайло Сергійович вирішив пов’язати своє жит­тя з музикою, вступивши до Сумського фахового коледжу мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського. Там він був улюбленцем педагогів, душею компанії серед однолітків, веселим і цілеспрямованим по життю. Після отримання фахової спеціальності Міша шукав кращої долі за кордоном. Працював в Польщі. Втім, з початком війни не вагаючись повернувся до рідної неньки. Подався добровольцем до лав ЗСУ. За ці пекельні два роки воював у найгарячіших точках на лінії вогню.

Хоч він вже був дорослою, самостійною людиною, мужнім і хоробрим воїном, але прийомну родину ніколи не забував – завжди тримав зв`язок, розповідав про злети і поразки, ділився особистим.

Новий 2024 рік зустрів разом з великою родиною в Іващенковому. Олена Миколаївна говорить, що Міша був сповнений амбітних планів, прагнув кращого, був позитивно налаштованим. Говорить: “Він був нашим сонечком…яскравим, життєрадісним, усміхненим”.

За харизматичність, доброту й любов до життя його називали артистом. За вироком долі він взяв собі аналогічне псевдо. Повернувся додому, став на захист країни. Але багато чого не встиг зробити…

На фронті його називали справжнім, розумним, відповідальним, яскравим прикладом освіченої та патріотичної людини з оптимістичними поглядами. Він загинув на Харківщині 23 травня 2024 року під час виконання бойового завдання.

Справжній патріот, вірний захисник Украї­ни – таким він назавжди залишиться в пам’яті земляків.

Редакція Глухів.INFO висловлює щирі співчуття рідним та близьким захисника. Пам’ять про нього назавжди залишиться серед нас.

Вічна слава і пам’ять Герою!