До останнього подиху залишався вірним — загинув випускник Глухівського агроколеджу

25 липня на робочому місці відійшов у вічність Захисник України, наш земляк, уродженець Шостки — Загородній Михайло Миколайович. Його серце зупинилося не на полі бою, а під час служби — після багатьох років на фронті, поранень, повернень і боротьби. До останнього подиху він залишався вірним присязі, побратимам і Україні.

Михайло народився 16 січня 1977 року у багатодітній родині. Був старшим братом, з дитинства вчився відповідальності. Закінчив школу №5 у Шостці, грав на баяні, здобув фах столяра-тесляра у СПТУ-19. Працював, проходив строкову службу, служив у Державній службі охорони.

Проте справжній шлях знайшов у війську — у 2007 році підписав контракт із Національною гвардією України. Відтоді все його життя — у строю. У зоні АТО-ООС служив стрільцем-оператором, пізніше — старшим стрільцем. Був поранений, однак після реабілітації знову повернувся до побратимів.

З 2020 року — старший водій-оператор взводу протитанкових керованих ракет. Нагороджений медаллю «10 років сумлінної служби. Національна гвардія України».

«Михайло був справжнім прикладом для кожного з нас — чесний, відкритий, сміливий, — сказав міський голова Шостки Микола Нога. — Він не просто служив — він горів цією справою. Ми втратили не лише воїна, а й людину великої душі, доброго друга, турботливого батька. Висловлюю щирі співчуття рідним та близьким. Схиляємо голови перед пам’яттю Героя».

Михайло Миколайович отримав освіту в Глухівському агротехнічному фаховому коледжі СНАУ за напрямками «Будівництво» та «Експлуатація споруд». Пам’ятають його і в Глухові, де він здобував знання та кував характер.

«Він завжди був людиною дії. Не чекав — допомагав. Не відступав — тримався. Не боявся — захищав. Таким він залишиться у нашій пам’яті», — згадують побратими.

Без батька залишилося троє дітей, двоє з яких — неповнолітні…

Вічна пам’ять Михайлу Загородньому.

Доземний уклін за вірність Україні.

Слава Герою!