Студенти із Глухівського агротехнічного інституту поділилися враженнями від перебування у Німеччині

Нещодавно, у конференц-залі ГАТІ СНАУ відбулась зустріч студентів, які проходили практику за спільним німецько-українським проектом «Сприяння розвитку професійної освіти в аграрних коледжах України», зі студактивом й адміністрацією інституту.

Студенти Вадим Ткаченко та Павло Книш 6 місяців працювали у фермерських господарствах Німеччини. Вони поділилися з присутніми враженнями від перебування за кордоном у якості студентів-стажерів для переймання досвіду. Хлопцям буда надана унікальна можливість  набратися безцінного досвіду в галузі сільського господарства, набути практичних знань та вмінь, значно підвищити свої знання німецької мови, розширити свій кругозір, пізнати культуру німецького народу, побувати в багатьох прекрасних містах Німеччини. Що цікавого побачили та дізналися, як сприйняли поїздку, наскільки важко було – про це все, та навіть більше далі!

Вадим проживав в південно-західній частині Німеччини у родині фермера, у власності якої є своя молочна ферма

–У Німеччину поїхав на третьому курсі. Півроку проживав у сім’ї фермера Антона Хіршера та виконував низку операцій, що допомагали шефові вести господарство. Підприємство розташоване в громаді Зігмарсцелль на землі Баден-Вюртемберг. У власності шефа була молочна ферма, яка займається збиранням і продажем молочної продукції. Проживав у достатньо комфортних умовах на першому поверсі будинку господаря. Поступово адаптувався до нового середовища. Далі займався абсолютно різною роботою, зокрема допомагав збирати молоко. На фермі було 120 корів плюс телята, в принципі, все автоматизовано. Працював із 7.00 до 20.00, обідня перерва тривала годину. Практика дала нагоду не лише набути досвіду та заробити гроші, а ще й побувати в Австрії, Швейцарії та столиці Франції. Взагалі мені все сподобалося: атмосфера, ферма, нові знайомства, місце, де проживав і працював деякий час.

Павло перебував в південній частині країни і працював на фруктовій фермі Маршала Матіаса

–Проходив практику в південній частині Німеччини в місті Вассербург, на землі Бранденбург на фруктовій фермі Маршала Матіаса. Проживав у будинку разом із родиною, на другому поверсі, харчувалися всі разом. На початку заважав мовний бар’єр, але з часом це питання вирішилося. Не в своїй тарілці відчував себе саме в культурному плані, адже мав різні інтереси з родиною – вони фанати футболу, який я не люблю. За умовами контракту ми повинні були працювати 8 годин, але за додаткову платню працював 10 годин. Кожного дня, крім вихідного, прокидався о 6.20, бо о 6.30 уже снідали (бутерброди з чаєм без цукру), під час сніданку ставили завдання на день, 7.00 – початок роботи, о 12.00 перерва на обід, а далі залежно від ситуації. Вечеря приблизно о 19.00. Робив абсолютно все – варив джем, закорковував банки, пік хліб, косив газон, обрізав зайві пагінці з дерев тощо. Проте не допускали до удобрення саду, адже це небезпечна робота з хімікатами, а я не маю відповідних знань. Продукцію реалізовували через власний магазин, що знаходився на території підприємства, та під час щомісячних ярмарок. Німецькі фермери дійсно дотримуються усіх стандартів, продукція є екологічно чистою та дуже смачною, навіть привіз своїм батькам її спробувати. Неділя – вихідний, а ось в суботу, якщо хочеш – працюєш. Улюбленим місцем для відвідування на вихідних було озеро. Разом із родиною фермера ми їздили на екскурсію в Австрію, де каталися на локомотиві, та побували в швейцарському кафе. Чесно кажучи, важко 6 місяців бути далеко від дому, але, з однієї сторони, хотілося повернутися, а з іншої – йти далі, подивитися, що цікавого ще є.

Від компанії, що відправляла на практику, хлопці відвідали заводи «Kärcher» та «John Deere», також здійснили екскурсію до пивоварні.

Як зазаначено на сайті ГАТІ СНАУ,  директор інституту Анатолій Литвиненко підкреслив, що з такими проектами потрібно працювати якомога більше для того, щоб студенти стали успішними в майбутньому.

Хлопці стверджують, що під час співбесід в інституті їх попереджали про наслідки перебування за кордоном, у разі поганого володіння мовою. Юнаки зауважують – не варто боятися, що можуть відправити додому. Наприкінці вони додають:

– Отримані знання ми зможемо застосувати й в Україні, наприклад, відкрити власний бізнес. Ми на все здатні – ми все зможемо!