Палав справою, вибором і вірою: у боях на Харківщині загинув глухівчанин Віталій Тютюнников
Поділитися в
Копіювати посилання
У Глухові чоловіка знало чимало людей. Відкритий, комунікабельний, харизматичний та життєрадісний, він легко знаходив спільну мову з іншими. Захисник був активним не лише у військовій справі, а й постійно підтримував зв’язок та співпрацював із волонтерами й журналістами, завжди залишаючись людиною з великим і чуйним серцем.
Тут, у рідному місті, минули його дитячі та юнацькі роки. Він навчався у загальноосвітній школі № 6, згодом здобував фах у педагогічному коледжі та закладі професійно-технічної освіти. З юності хлопця вирізняли залізна воля, любов до спорту, розсудливість та непохитна цілеспрямованість.
Свій бойовий шлях воїн розпочав ще до повномасштабного вторгнення, пройшовши бої на Донбасі у лавах 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї бригади. У 2017 році одружився з коханою Ритою. Після завершення контракту зробив річну перерву у службі, після чого підписав контракт із Державною прикордонною службою України.
Початок повномасштабного вторгнення наш земляк зустрів під час чергового вишколу.
З перших днів великої війни прикордонник брав участь у захисті Київщини. У складі зведеного загону його направлено до Гостомеля, де точилися запеклі бої. Завдяки бойовому досвіду та витримці йому вдалося вивести групу побратимів із зони оточення та успішно організувати евакуацію поранених через річку Ірпінь.
За мужність і пролиту кров у тих боях воїн отримав нагороду за поранення.
Бійцеві було притаманно постійно вдосконалюватися та жити своєю справою. Він опанував найсучасніші військові технології, став командиром підрозділу розвідувальних безпілотників, а пізніше створив та очолив ударну групу FPV-дронів.Під час Курської операції завдавав вогневого ураження по позиціях ворога біля Тьоткіного, керував аеророзвідкою, забезпечуючи повітряне прикриття для нашої піхоти.
Після народження третьої дитини багатодітний батько скористався законним правом та звільнився в запас. Деякий час чоловік перебував поруч із родиною та спробував себе у цивільній сфері. Проте він щиро горів своєю професією, йому бракувало бойового братерства та атмосфери військового гарту.
Усвідомлюючи свій колосальний бойовий досвід, ветеран не зміг залишатися в тилу й вирішив, що наразі буде набагато кориснішим саме на фронті. Тому добровольцем знову став до лав рідного 16-го батальйону 58-ї ОМПБр на посаду командира відділення та командира бойової машини.
За високий професіоналізм та успішне виконання бойових завдань Віталій Тютюнников був відзначений високою нагородою від Міністра оборони України – нагрудним знаком «Золотий хрест».
Рідні згадують його як розумну, розсудливу та чуйну людину, справжню опору для сім’ї. Навіть під час найважчих виходів на позиції Герой залишався на позитиві, не втрачав сили духу та віри в Перемогу й підтримував близьких.
16 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині життя відважного захисника трагічно обірвалося.
Поховають Віталія Тютюнникова на Полтавщині, де він жив останнім часом з сім’єю. У полеглого Захисника залишилися мати, дружина, троє дітей, брат, бабуся та вітчим.
“Глухівська міська рада, виконавчий комітет та жителі громади висловлюють щирі співчуття рідним, близьким і бойовим побратимам полеглого Воїна. Світла пам’ять Герою!”
