Музика, що підтримує: у Глухівській бібліотеці провели зустріч для волонтерок та тих, хто щодня піклується про рідних + Фото

У Глухівській публічній бібліотеці відбулася чергова зустріч у межах музичної терапії. Цього разу її учасницями стали жінки-волонтерки Глухівського відділення ВБО «Турбота про літніх в Україні» та родичі людей, які щодня доглядають своїх хворих близьких.

Це особливі гості – люди, чиє життя значною мірою присвячене турботі про інших. Тож музична зустріч стала можливістю бодай на деякий час зупинитися, відпочити душею та отримати позитивні емоції.

Попри відсутність електроенергії, яка цими днями у місті то з’являється, то зникає, концерт відбувся. Через перебої зі світлом не вдалося навіть роздрукувати ноти, однак це не завадило музиці наповнити бібліотечний простір теплом.

Піаніст Володимир Бобров виконав для слухачок 18 музичних творів, п’ять із яких були на замовлення. У програмі переважала літня музика – тепла й ніжна, як сам серпень: мелодії про літній дощ, «Літній ноктюрн», «Квітка-душа», «Шербурзькі парасольки», композиції Джо Дассена та Поля Сенневіля про кохання, а також відомі мелодії з кінофільмів.

Не обійшлося й без цікавих історій про музику. Ніна Шубнікова розповіла про пісню Вахтанга Кікабідзе «Мої роки — моє багатство». Говорили про видатного актора і співака, який був великим другом України, а слова цієї пісні цього дня особливо відгукувалися присутнім.

Адже справжнє багатство цих жінок — не в роках і не в матеріальних речах. Воно у добрі, яке вони щодня віддають іншим, у турботі, терпінні та лагідності до тих, хто найбільше цього потребує.

Слухачки також дізналися більше про Вольфганга Амадея Моцарта та історію його знаменитого «Турецького рондо». Як з’ясувалося, назва «марш», яку іноді пов’язують із цією мелодією, з’явилася не з волі композитора — так її свого часу назвала захоплена публіка, а сам Моцарт про це навіть не дізнався.

Традиційно музичну зустріч завершили «Лібертанго» Астора П’яццолли. Одна зі слухачок нещодавно зізналася, що саме цією композицією просить завершувати зустрічі. За її словами, мелодія «запалює, наче вогнище», дарує енергію і допомагає зберігати сили протягом усього наступного тижня.

Особливо теплими стали слова керівниці волонтерок Тамари Александренко, яка наприкінці зустрічі подякувала Володимиру Боброву: «Вас нам сам Бог послав у такі важкі часи».

Мабуть, саме ці слова найкраще передають атмосферу музичних зустрічей, які щосереди проходять у Глухівській публічній бібліотеці. У час, коли людям особливо потрібні підтримка, тепло й можливість хоча б ненадовго відволіктися від щоденних турбот, музика стає не просто мистецтвом, а справжньою емоційною опорою.