«Тих хуторів уже немає, але пам’ять про них жива»: жителі Землянки вирушили у мандрівку стежками минулого + Фото

Пам’ять про рідний край живе не лише в архівних документах чи старих світлинах. Вона зберігається у розповідях старожилів, давніх криницях, природних ландшафтах і навіть у тихих стежках, якими колись щодня ходили люди.

1 серпня працівники культури та жителі Землянки долучилися до краєзнавчої зустрічі «Хутори Сіверщини». Для учасників це стала не просто мандрівка мальовничими місцями, а справжня подорож у минуле – туди, де понад сто років тому вирувало життя. Про це пишуть на сторінці Землянківського СК.

Разом із краєзнавцями, які добре знаються на історії Сіверщини та щиро захоплені своєю справою, учасники пройшли стежками колишніх хуторів, слухали розповіді про людей і події, що залишили свій слід в історії краю, та згадували свідчення старожилів.

Особливу атмосферу мандрівці створювали краєвиди навколо річки Есмань. Вона поставала перед учасниками зовсім різною: то стрімкою та бурхливою, то тихою і спокійною. Здавалося, що річка й сама зберігає пам’ять про минулі століття та береже таємниці місць, повз які тече.

Сьогодні багатьох хуторів, якими пролягав маршрут, уже немає. Та від них залишилися своєрідні знаки присутності — старі криниці, які й досі зберігають прохолоду води та пам’ять про людські руки, що колись ними користувалися.

Однією із загадкових зупинок став Синій камінь, із яким пов’язані прадавні легенди.

Особливо теплою для учасників стала зустріч із хутором Теребень — батьківщиною відомої фольклористки та етнографині Пелагеї Бартош.

Саме тут на відкритому повітрі частувалися традиційним кулішем, а простір навколо наповнили українські пісні у виконанні місцевих жінок. Їхні голоси лунали над рідними просторами, ніби поєднуючи сучасність із минулим.

Такі мандрівки — це можливість не лише дізнатися більше про історію рідного краю, а й відчути її буквально поруч: пройти місцями, де колись жили люди, побачити те, що пережило десятиліття, та почути історії, які передаються з покоління в покоління.

Адже хутори можуть зникнути з мапи, але не обов’язково мають зникнути з пам’яті.

Організатори та учасники зустрічі подякували всім, хто долучився до цієї мандрівки, за душевне тепло, любов до рідного краю та прагнення зберігати культурну й історичну спадщину Сіверщини.