«Поки звучить музика – ми разом»: у Глухівській бібліотеці знову плакали, усміхалися й аплодували від душі + Фото

У середу, 5 серпня, у Глухівській публічній бібліотеці знову зібралася повна зала. На чергову зустріч із музичною терапією прийшли волонтерки, жінки з числа внутрішньо переміщених осіб та всі, хто вже встиг полюбити ці особливі музичні середи.

Цього разу зустріч була незвичайною – відбувся своєрідний концерт на замовлення. П’ятнадцять творів для музичної програми заздалегідь обрали самі слухачки.

Кожна композиція мала особливе значення. І щоразу, коли лунали перші акорди «свого» твору, залу наповнювали емоції – слухачки зустрічали знайомі мелодії оплесками ще до того, як вони встигали прозвучати до кінця.

Однією з пісень, яку обрали для зустрічі, стали легендарні «Чорнобривці». Перед її виконанням Ніна Шубнікова традиційно розповіла історію створення композиції та поділилася маловідомими фактами.

«Чорнобривці» – це далеко не просто пісня про квіти. Її слова поет Микола Сингаївський написав у Парижі. Побачивши там клумбу з чорнобривцями, він раптом усім серцем згадав свою матір — жінку-трудівницю, яка щодня вставала о четвертій ранку, працювала на фермі, пережила втрату восьми дітей і попри всі випробування не втратила сили та любові.

Саме тому пісня про чорнобривці стала значно більшою за звичайну ліричну композицію. Це пісня про материнську любов, пам’ять і безмежну відданість дітям.

Після цієї історії у залі запанувала особлива тиша – та, в якій кожен знаходить щось близьке й особисте.

Інша композиція подарувала слухачам уже зовсім іншу історію — про музику до культового фільму «Історія кохання» та французького композитора Франсиса Лея.

Як розповіла Ніна Шубнікова, композитор тричі відмовлявся писати музику до стрічки. Він не хотів летіти до Голлівуду, адже планував провести відпустку разом із родиною. Продюсери зрештою знайшли його на Лазуровому узбережжі й особисто показали фільм. Після фінальної сцени Лей мовчки пішов додому — і тієї ж ночі написав знамениту музичну тему.

Ця історія стала ще одним нагадуванням про те, що справжнє мистецтво часто народжується не за планом і не за розкладом, а в той момент, коли людина просто не може не висловити своїх почуттів.

Особливим моментом зустрічі став виступ Володимира Боброва. Його музика вкотре подарувала присутнім справжні емоції, а фінальним акордом вечора стало «Лібертанго» Астора П’яццолли.

Пристрасне й енергійне виконання настільки захопило слухачів, що після останніх нот зал вибухнув оплесками та вигуками «Браво!». Такий емоційний фінал у бібліотеці, зізнаються організатори, буває нечасто.

Тим часом учасниці вже залишили свої заявки на наступну середу. Отже, попереду – нові мелодії, нові історії, щирі емоції, усмішки та, можливо, сльози.

Музичні зустрічі у Глухівській публічній бібліотеці давно стали для їхніх учасників чимось більшим, ніж просто культурна подія. Це маленькі острівці тепла й душевного спокою посеред непростого сьогодення.

Поки звучить музика – люди залишаються разом, підтримують одне одного й знаходять сили жити далі.