Як у Глухівському педуніверситеті народилась і розвивалась бібліотека

Цього року Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка відзначає 150-річчя від часу свого заснування. Разом з університетом народилась і розвивалась його книгозбірня.

Напередодні свого професійного свята Бібліотека Глухівського НПУ ім. О. Довженка оголосила тиждень історій про бібліотеку альма матер, упродовж якого читачам пропонується серія публікацій про книжкові фонди, про людей, які присвятили себе роботі на бібліотечній ниві, про минуле і сьогодення бібліотеки одного з найстаріших закладів вищої педагогічної освіти.

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка бере свій початок з дня заснування в Глухові першого учительського інституту- 25 жовтня 1874 року. В перші роки існування учительського інституту бібліотеки як такої не було. Книгозбірня формувалась поступово, на мізерні кошти, які виділялись царським урядом на придбання необхідних підручників та посібників.

Відомості про кількість книг у бібліотеці інституту з’являються в офіційних звітах на початку 90-х рр. XIX ст. Так, у 1891 році було 5330 книг (1 798 назв) на суму 10762 крб.; у 1892 році – 5578 книг ( 814 назв) на суму 11158 крб.; у 1893 році – 5874 книг (1904 назви) на суму 11697 крб.; у 1900 році – 7038 книг (3462 назви) на суму 15187крб.

у 1905 році на поповнення фонду бібліотеки було виділено всього 500 крб. на рік.

Бібліотека була розділена на дві частини: фундаментальну та учнівську. Фундаментальна бібліотека існувала з 1911 року і складалась із 6068 томів (2048 назв) книг та журналів на суму 9360 крб., призначених для самовдосконалення викладачів та в якості допоміжного матеріалу при викладанні предметів. До цього фонду надходили згідно рішення педагогічної ради всі книги та журнали, схвалені Міністерством народної освіти та духовним відомством, для бібліотек народних шкіл, гімназій та реальних училищ.

Окремо існувала учнівська бібліотека для учнів базового зразкового училища при інституті, яка налічувала на початку 3235 томів (977 назв) на суму 2975 крб. До неї, окрім книг, спеціально схвалених для народного читання, надходили підручники з навчальних дисциплін.

Організація бібліотеки була обов’язком педагогічної ради. Завідування здійснював бібліотекар, обраний з числа викладачів. До кола його обов’язків входило: складання та організація алфавітного та систематичного каталогів, розміщення книг згідно вибраної педагогічною радою системі та їх збереження, видача книг викладачам та учням згідно правил, визначених педагогічною радою та ведення журналів виданих та повернутих читачами книг, щорічне надання педагогічній раді звітних відомостей про бібліотеку.

Педагогічна рада складала інструкцію для бібліотекаря, в якій детально вказувалися правиля зберігання та видачі книг.

Реєстр нових надходжень слугував інвентарною книгою. Його ведення здійснювалось діловодом інституту під контролем самого бібліотекаря та директора. Цей документ містив всі точні та детальні відомості про книги. При отриманні у своє відання бібліотекар обов’язково ставив підпис у реєстрі. Періодичні видання обліковувались в окремому реєстрі.

Бібліотекар відповідав за збереження бібліотечного фонду, тому не мав права передавати іншим особам ключів від книжкових шаф. Вихованці інституту могли користуватись книгами з фундаментальної бібліотеки лише з дозволу викладача. Читачеві, який втратив чи зіпсував книгу відводилось 2 місяці для придбання такої ж.

Післявоєнне відновлення і розвиток бібліотеки у 60-80 рр. Протягом усього періоду існування педагогічного інституту здійснювалась планомірна, цілеспрямована робота з комплектування бібліотечного фонду. Напередодні Другої світової війни його обсяг становив майже 100 тисяч примірників. Частина книг під час окупації Глухова німецько-фашистськими загарбниками була евакуйована з міста разом з інститутським обладнанням. Фонди, які залишались, загарбники безжально знищували. Лише завдяки зусиллям співробітників інституту і місцевим жителям, які переховували бібліотечні книги у власних помешканнях, збереглось близько 40 тисяч примірників. Ці дані вдалось встановити під час інвентаризації бібліотечного фонду в 1946 році.

У повоєнний час разом з інститутом бібліотека поступово відновлювалась і розвивалась. В цей час її завідувачами були Науменко В.М. (1951-1955 рр.), Сапітон Є.М. (1955-1965 рр.).

У 1965 році бібліотеку очолила Г.А.Столбишева, яка працювала на цій посаді майже 35 років. З перших днів роботи Ганна Андріївна разом з бібліотекарями Бойко В.П., Доскоч Л.І., Жуковою Г.Г., Старченко О.П. працювала над створенням належних умов для самостійної роботи студентів і забезпеченням літературою навчально-виховного процесу.

У 1965 році було відкрито читальний зал, на початку 70-х років інститутська книгозбірня вже мала потужні міжабонементні зв’язки з провідними універсальними та галузевими бібліотеками Радянського Союзу.

У пошуках необхідних енциклопедій, словників, підручників директоркою бібліотеки Столбишевою Г.А. було здійснено безліч службових поїздок. У результаті цієї багаторічної роботи до початку 80-х років фонд зріс до 200 тисяч примірників, урізноманітнився його зміст.

У 70-х -80-х роках бібліотека жила багатогранним життям, проводила велику виховну і культурно-просвітницьку роботу. Досвідченими бібліотекарями та бібліографами Романовою Н.К., Прилуцькою З.О., Полікарповою З.Ф., Плоткіною Е.Я., Могиліною В.Г., Крижановською Т.Т., Володченко В.М., Єфремовою О.М., Терещенко В.Г., Шутко Г.В. та ін. для студентів організовувались усні журнали, диспути, дні інформації, читацькі конференції, виставки, тематичні вечори, а також заняття з основ бібліотечно- бібліографічної грамотності.

У 1990-х роках XX ст. бібліотечний колектив на чолі зі Столбишевою Г.А. працював над удосконаленням структури бібліотечного обслуговування та підготовкою бібліографічних праць з народознавства, історії освітянської справи на Глухівщині; втілював у життя ідею створення Музею книги, бібліотеки української діаспори, бібліотеки Гетьманщини.

Автор: Анжела Печена