Тут між звуками вибухів чути молитви навіть коли дзвони храмів мовчать. Незламна Сумщина очима волонтерки

Низка населених пунктів Сумської області знаходиться під щоденними обстрілами. В новинах дня ми читаємо про кількість вибухів – 2, 3 чи 20. За кожним з прильотів стоїть чиєсь зруйноване житло, покинуті домівки, розділені сім’ї, розпродана худоба. Зруйновані мрії, розбиті серця, вирощені і викохані фруктові сади, і найсмачніші в житті ягоди, таких більше не буде, будуть інші, але не такі. Хочемо показати вам ситуацію очима співробітниці гуманітарного центру Проліска – Конотоп Ольги Качури.

Містом-привидом називали колись Прип’ять. Наразі десятки міст та селищ привидів утворилося на Сумщині. Колись квітуче місто Дружба, де квітники під кожним приватним та багатоквартирним будинком завжди буяли різнобарв’ям квітів та різноманіттям садових форм. Місто де особливі люди, які завжди допоможуть.

Зараз в місті рідко можна зустріти мешканців, магазини зачиняються, батьки рятують дітей від обстрілів залишаючи усе їдуть у невідомість. Літні люди які до останнього трималися рідної землі, звертаються щоденно з проханнями про евакуацію. Добре у кого є куди їхати, але ж більшість їде до дальніх родичів, або до місць тимчасового перебування, лишаючи все, беручи з собою одну валізу, залишаючи вдома ціле життя.

Колись квітуча Середино-Буда, де каштани прикрашають всі вулиці та сквери, де було гамірно та весело, де парки – це суцільна череда гойдалок та дитячих майданчиків. Зараз у місті так тихо, що можна чути як летить бджола, по колись заповненому людьми центральному скверу.

Люди не збираються групами більше трьох, взагалі, ніколи. Навіть у черзі біля єдиного банкомата, що лишився, можна побачити людей тільки по одному. В магазині немає черги, ніколи немає, люди не йдуть центром тротуару вони пригинаються пробігаючи між деревами. Похід в магазин чи аптеку прирівнюється до міні подвигу, коли ти повертаєшся додому цілий і з продуктами.

Селища які дивували своїми розмірами, та кількістю населення, Есмань та Шалигино, колись були центрами життя в своїх регіонах. Тут вам і школи і садочки і великий базар, і дитячі майданчики, і магазини, і ЦНАП, і соцзахист, і фельдшерський пункт. І красивий сквер біля клубу, де завжди після важкого трудового дня обмінювалися новинами сусіди. Через обстріли все опустіло.

Більше не кричить худоба повертаючись з паші, не сміються діти на шкільному подвір’ї , навіть гойдалка в сквері більше не скрипить. Люди, що лишилися тихо порають городи між обстрілами, поливають городину і плекають надію що виростять урожай на своїй рідній землі, обнімають поштарку з пенсією яка доїхала. Знають особисто голову громади і кожен знає тих хто лишився. Чарівні краєвиди озер, рибні ставки, і на жаль пусті помости для рибалок, тиша…. В цих місцях, між звуками вибухів, чути щиру молитву, навіть коли дзвони храмів мовчать.