Два ювілеї: 75 років – видатному глухівському історику Валерію Бєлашову та 150 років – Глухівському університету

16 квітня 2024 року – 75-та річниця від дня народження Валерія Івановича.

Валерій Бєлашов до Глухівського державного педагогічного інституту викладачем прийшов у 30-річному віці. Першу освіту здобув 1968 р. на відділенні «Електрифікація сільського господарства» Глухівського технікуму гідромеліорації та електрифікації ім. С. А.  Ковпака, а другу – університетську, під час роботи в Глухівському районі електромереж, на заочному відділенні історичного факультету Харківського державного університету імені О. М. Горького, одержавши диплом з присвоєнням кваліфікації історика, викладача історії і суспільствознавства.

Був призначений на посаду викладача історії КПРС на кафедрі марксизму-ленінізму Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського з погодинною оплатою з 10 вересня 1979 року, продовжуючи працювати з грудня 1976 р. учителем історії та суспільствознавства а Глухівської зразкової середньої школи № 2. Управління викладання суспільних наук міністерства вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР у жовтні 1979 р. дозволило ректору Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського І. Т.  Качану, як виключення, оголосити конкурс на заміщення вакантної посади асистента кафедри марксизму-ленінізму, яку згідно рішення ради Глухівського педінституту з 12 листопада 1979 р., обійняв В. І.  Бєлашов. Уже в листопаді 1981 р. проходив стажування в Інституті підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ ім. Т. Г. Шевченка, а два роки (1983-1985) був стажистом-дослідником Київського педінституту. Президія Республіканської Ради в галузі історії КПРС та партійного будівництва у довідці за підписом ученого секретаря Республіканської Координаційної Ради В. В.  Мусієнко схвалила 18 березня 1984 р. тему кандидатської дисертації «Діяльність Комуністичної партії з удосконалення викладання суспільних наук у вищих навчальних закладах. (На матеріалах Української РСР. 1971-1980 рр.). За два роки стажування у Києві, Харкові, Одесі та Львові зібрав архівний матеріал для написання дисертації, по тем якої станом на червень 1985 року мав 4 публікації. Склав кандидатські мінімуми, однак у країні розпочалася перебудова і тема потребувала уточнення.

У цей час В. І.  Бєлашов став відомим краєзнавцем, до серпня 1984 р. підготував першу частину путівника по Глухову (план здати в друк у 1986 році), активно публікувався у місцевій пресі (10 статей). За цей період прочитав близько 200 лекцій перед населенням Глухова та району. Одночасно з цим вже станом на 1985 рік вів дослідницьку діяльність із встановлення більш ранньої дати згадки м. Глухова. Згідно рішення ради Глухівського педінституту був обраний на посаду старшого викладача  кафедри марксизму-ленінізму з 27 вересня 1985 р. Згідно наказу міністерства освіти УРСР за підписом заступника міністра В. М.  Курила був прикомандирований до річної аспірантури Київського державного педінституту ім. О.М.  Горького з 1 січня 1986 р.

Для подальшої активізації ідейно-виховної, культурно-масової та фізкультурної роботи в інституті, координації роботи деканатів, кафедр, кураторів та громадських організацій з виховної роботи зі студентами з 22 січня 1987 року на громадських засадах в Глухівському педагогічному інституті було введено посаду проректора з виховної роботи. Цю посаду й обійняв В. І. Бєлашов. У обов’язки проректора входило: планування, організація ідейно-виховного, морального, трудового, естетичного та фізичного виховання студентів;  контроль за станом виховної роботи серед студентів, діяльності рад студентського самоврядування, впровадження журналу суспільно-політичної активності;  керівництво оформленням наочної агітації навчальних приміщень та гуртожитків. Після обрання заступником завідувача кафедрою марксизму-ленінізму з 17 травня 1988 року він залишив цю посаду (одна з назв – проректор з ідейно-виховної роботи).

З 15 травня 1990 р. був призначений в. о. завідувача кафедри марксизму-ленінізму, а вже з 4 вересня цього ж року звільнений, залившись старшим викладачем кафедри через необхідність завершення роботи над кандидатською дисертацією. Станом на вересень 1990 р. ученим вже було видано 11 публікацій на тему дисертації та дві статті в енциклопедичному збірнику «Великий Жовтень і громадянська війна на Україні» (1987). Також у 1987 р. побачила світ стаття про Глухів у путівнику російською мовою «Золотое ожерелье Сумщини». З 1 жовтня 1990 по 1 січня 1991 р. В. І.  Бєлашов проходив підвищення кваліфікації на кафедрі політичної історії Київського університету.

З проголошенням незалежності України у відповідності із Законом України «Про освіту» в умовах повної відсутності нових підручників та учбових посібників розробив та вів курси з історії України на факультетах підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін і підготовки вчителів початкових класів, історичного краєзнавства на факультеті дошкільного виховання і спецкурс «Проблеми міжнаціональних відносин» на факультеті підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін. Також розробляв нові плани та методику організації і проведення семінарських занять, передбачаючих вивчення нової літератури з історії, державних документів України, більш різноманітність активних форм і типів семінарів. Станом на жовтень 1993 р., у відповідності з рішенням кафедри завершив у рукописному варіанті написання учбового посібника для студентів «Глухів – столиця гетьманської України. 1708 – 1782 рр.», а також монографію «Глухів – забута столиця гетьманської України», яка вийшла з друку у видавництві «Україна» в 1992 р. За цією темою дослідник підготував вісім публікацій, загальним об’ємом два друкованих аркуші. До республіканського видавництва «Абрис», у співавторстві, подано монографію «Забута столиця України. Культурно-історичні студії Глухова». На основі опублікованих праць передбачався захист кандидатської дисертації. Брав участь в обласних і міжвузівських конференціях, в якості голови редакційної колегії, в підготовці і редагуванні збірника матеріалів науково-практичної конференції «Історико-культурна спадщина Глухівщини», присвяченої 1000-літтю м. Глухова. У вересні-жовтні 1991 р. і в червні-жовтні 1992 року працював за сумісництвом науковим співробітником археологічної експедиції Глухівського міськвиконкому та Сумського обласного відділення Українського фонду культури.

З 15 листопада 1993 р. почав працювати на посаді доцента кафедри суспільних наук за контрактом. До 120-літнього ювілею Глухівського учительського інституту, у складі авторського колективу підготував і як голова редакційної колегії забезпечив видання книги «Глухівський учительський інститут (1874-1994 рр.)». Протягом 1993-1996 рр. удосконалив розроблені раніше курси, зокрема, історії України на факультеті підготовки вчителів початкових класів, а також – спецкурси з історичного та мистецтвознавчого краєзнавства на факультеті дошкільного виховання і підготовки вчителів початкових класів та спецкурс «Проблеми міжнаціональних відносин» на заочному відділі того ж факультету. За затвердженою міністерством освіти теми «Історико-культурна спадщина Глухова як столиці Гетьманщини ХУІІІ ст. в контексті розвитку України» активно працював над дослідження питань «Глухівського періоду» історії України. У відповідності з рішенням кафедри, завершив видання посібника для учбової і наукової роботи студентів та учнів середніх шкіл до «Глухівського періоду» історії України (1708 – 1982 рр.) під назвою «Глухів – столиця гетьманської і Лівобережної України».

 

У 1993 р. був членом редакційної колегії по підготовні до друку матеріалів науково-практичної конференції: «Використання народознавчого, краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі (Глухів, 1993); у 1994 році – членом редакційної колегії по підготовні до друку матеріалів міжвузівської науково-практичної конференції, присвяченої 120-літтю Глухівського педагогічного інституту і 100-річчю з дн народження його випускника О. Довженка (Глухів; 1994); відповідальним редактором наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження М. С.  Березовського (Глухів, 1995); членом редколегії по підготовці до друку тез науково-практичної конференції, присвяченого 30-літтю педагогічного факультету Глухівського педінституту.

10 вересня 1996 р. – рішенням вченої ради Глухівського державного педагогічного інституту В. І.  Бєлашову було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі суспільних наук, з послідуючим рішенням Атестаційної колегії міністерства освіти України від 24 квітня 1997 р. Цього року кафедра одержала назву кафедри соціально-економічних дисциплін. Згідно рішення вченої ради Глухівського державного пед. інституту ім. С. М.  Сергєєва-Ценського з В. І.  Бєлашовим було укладено контракт на посаду завідувача кафедри соціально-економічних дисциплін терміном на 5 років з 6 лютого 1998 р. Потім він неодноразово продовжувався до 2011 р. У зв’язку з перспективою відкриття спеціальності 7.010.103 «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія», станом на березень 2005 р., разом із старшими викладачами В. А.  Борисенком і В. В.  Заїкою та асистентом А. В.  Лісневським, а також відділом ліцензування підготували всі необхідні матеріали для ліцензування цієї спеціальності.

У 2006 – 2007 рр. разом з дружиною Оленою Федорівною тривала діяльність вченого з вивчення матеріалів і підготовці до друку обласного тому «Зводу пам’яток історії та культури України по Сумській області». Джерельною базою видання є матеріали державного архіву Сумської області, Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, архівів Сумського обласного та Глухівського міського об’єднаного військоматів. Для поглибленого вивчення історії України з найбільш важливих та малодосліджених тем, підготував до друку у видавництві Університету, у відповідності з усіма вимогами до грифу міністерства освіти і науки України навчальний посібник «Гетьманщина мовою документів і матеріалів другої половини XVII – XVIII ст. Хрестоматія – посібник».

2009 р., з нагоди 60-річного ювілею В. І.  Бєлашова було нагороджено нагрудним знаком міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України», згідно наказу № 290-К від 13 травня 2009 р. За багаторічну сумлінну роботу та вагомий внесок у справу підготовки педагогічних кадрів вченого двічі було нагороджено Почесною грамотою Міністерства освіти України за підписом заступника міністра В.О.Зайчука в 2005 році та за підписом міністра С.М.Ніколаєнка) – за сумлінну працю, особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів та плідну науково-педагогічну діяльність. Крім того учений був нагороджений Грамотою Академії педагогічних наук за плідну роботу з підготовки навчальних посібників з історії України та з нагоди 125-річчя Глухівського державного педагогічного інституту (за підписом Президента В. Г.  Кременя) Також за вагомий особистий внесок у створенні духовних цінностей та високу професійну майстерність був нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтва України за підписом державного секретаря В.Л.Стасюка).

Протягом 2009–2010 рр. – як завідувач кафедри разом з викладачами підготував відкриття у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка нової спеціальності «Середня освіта (Історія)». Для її відкриття, кафедру у 2010 році було перейменовано на кафедру історії. 2011 р. було проведено ліцензування спеціальності «Середня освіта (Історія)» та перший набір здобувачів вищої освіти. 1 липня 2011 р., після завершення ліцензування спеціальності В. І.  Бєлашов за власним бажанням перейшов на посаду доцента.

2015 р. брав участь у написанні і виданні книги «Глухів. Випробування війною», де він є автором розділів «Глухівська операція 1943 року» та «Вшанування пам’яті». Входив до складу робочої групи Глухівської міської ради з питань розвитку Глухова як історико-культурного центру України з перетворенням його на центр міжнародного туризму. У червні 2019 р. Валерій Іванович видав найбільш повне монографічне дослідження «Глухів – столиця Гетьманської України (1708 – 1782 рр.): (від перших поселень до сучасності)».

Передчасно, 20 липня 2022 року на 74-у році життя помер, залишивши добру пам’ять та багатющу спадщину: 10 монографій, 5 навчальних посібників, понад 20 наукових статей, понад 50 доповідей на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських, тематичних читаннях та тез доповідей та понад 100 публікацій у всеукраїнських, обласних і регіональних часописах, газетах та видавництвах.

Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук. доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України