Допоможемо молодому земляку стати на ноги!

Допоможемо разом | 19:52, 20.11.2023

День з 10 на 11 листопада назавжди закарбується в пам`яті молодого, але хороброго і надзвичайно мужнього Івана Бурноса. Тоді він разом з побратимами виконував бойове завдання в одній з найгарячіших точок фронту. Треба було закріпитися на тільки-но відвойованих позиціях. Але ворог не припиняв ні на мить спробу повернути під свій контроль населений пункт, застовуючи проти наших захисників всі види озброєння. Коли почався масований артилерійській обстріл Іван разом з іншими бійцями зайшов до бліндажу, в який через долі хвилин відбулося пряме влучання…Один з воїнів загинув на місці, інших – добряче пошмутувало уламками. Та живі, і це головне!

Повертаючись думками у ту страшну мить, Іван говорить, що відключився і повернувся до свідомості тільки коли товариші по службі подарували йому шанс на життя. Це другий день народження, не інакше. Бо, як запевняє хлопець, якщоб не оперативні та злагоджені дії побратимів, його б вже не було. Час спливав швидко і кожна секунда могла би коштувати йому і вцілілим бійцям найдорожчим у світі – власним життям.

Іван втратив дуже багато крові. Поки транспортували до польового госпіталю, а потім до найближчої лікарні, він постійно випадав з реальності. Першу операцію йому зробили у Слов`янську. Потім госпіталізвували до Дніпра, згодом – до Києва. Останні десять днів схожі на суцільний страшний сон – операції, уколи, крапельниці, знеболювальні…і все по колу.

Втім, хлопець не втрачає оптимізму, бо поряд з ним в цей непростий життєвий період його кохана дружина Валерія. Їй 20, йому – 22. Вони зустрілися, коли Іван грав у футбольній команді в Сумах. Попри молодий вік, вони вирішили створити свою сім`ю, з’єднавши себе узами шлюбу. Серпневого сонячного дня молодята побралися у Глухові. Весь час Валерія тримала що називається руку на пульсі, намагаючись бути в курсі всіх справ любого чоловіка. Коли ж дізналися, що Івана поранено, не роздумуючи прилетіла до коханого, бо разом подолати будь-яку біду легше. І в горі, і в радості, як то кажуть!

Нині наш земляк знаходиться у столичній лікарні, попереду – тернистий шлях реабілітації. Сильно поранено ногу і руку, контузія середньої важкості. Щоб стати на ноги потрібні чималі кошти, яких у молодої родини обмаль. Валерія звертається до всіх небайдужих з проханням підтримати її чоловіка. Навіть незначні кошти стануть пораненому земляку в нагоді.

Іван Бурнос народився у Глухові, навчався у ЗОШ №2. Потім з родиною вони перебралися до Ямполя, де хлопець закінчив школу. Спеціальність отримав у Сумському обласному ліцеї спортивного профілю “Барса”. Наш земляк – прибічник активного і здорового способу життя. До війни грав у футбол, після – пішов служити. З Глуховом у воїна пов`язане все життя – тут досі живуть його рідні, друзі, знайомі.

Стосовно майбутнього, плани у бійця далекоглядні і перспективні, але головне в першу чергу стати на ноги! Підтримаємо Івана!