Олексій Следюк – легенда глухівського футболу!

І це дійсно так. Його футбольна кар’єра тривала майже 30 років. Активні виступи завершив у 48. За цей час заробив 10 нагород, як переможець, володар Кубка і Кубка губернатора, 7-разовий бронзовий призер чемпіонату області. За кількістю відзнак – рекордсмен серед гравців міської команди. Очолює список із 7 футболістів, хто відіграв 20 років і більше. Його названо найкращим нападником за 40 років глухівського футболу. Легенді аматорського футболу виповнилося 58 років.

Від природи Олексій мав хороші дані плюс любов до футболу, наполегливість і майстерність. Він помітно виділявся своєю грою серед ровесників. 17-річним дебютував у дорослій команді «Авангард», яка виступала у чемпіонаті області. Перший матч – зіграв 28 травня 1993 року проти дружківського «Факела» (5:2). І того сезону отримав свою першу бронзову медаль. А через 3 роки – після служби в армії – став гравцем основного складі і головним бомбардиром команди. Приміром, у бронзовому 1989 році забив 20 м’ячів. Потім був виступ у чемпіонаті УРСР серед КФК, в якому вже «Спартак» посів у групі. місце у «золотій» середині. Але через фінансові негаразди надалі грати він не зміг, обмежившись виступами на обласному рівні.

Олексія та ще двох гравців це не влаштовували і вони спробували свої можливості в чемпіонаті Кемеровської області, виступаючи за команду «Гірник», яку тренував В’ячеслав ПІДДУБНИЙ. У 60-і роки він грав у глухівському «Спартаку». Хлопці стали чемпіонами і виграли зональні змагання чемпіонату Росії. Нагородою для гравців був відпочинок в Іспанії. У «Гірнику» вони отримали хороший досвід професійного ставлення до футболу.

Після розвалу СРСР глухівське тріо повернулося додому і продовжило грати за міську команда, яку фінансував «Сирзавод» і вона виступала під такою назвою. І відразу заявила про себе. Спочатку у розіграшу Кубка області, де поступилася у фіналі охтирському «Спартаку (1:3, м’яч забив Олексій СЛЕДЮК), а потім у чемпіонаті 1993.

Перші 5 команд фінішували з інтервалом в одне очко одна від одної. То був єдиний «золотий» сезон в історії глухівського футболу і кар’єрі Олексія.Він став кращим бомбардиром, забивши 16 м’ячів у 25 матчах.

«Сирзавод» – «Факел» (Дружба)- 4:3. СЛЕДЮК обіграв суперника і метрів з 12 надіслав м’яч у дальній кут воріт – 3:1. Згодом глухівчани проводять комбінацію в один дотик – Олег МИЛЮТА виводить на ударну позицію СЛЕДЮКА – 4:1.

«Сирзавод» – «Імпульс» (Шостка) -4:1. У другому таймі СЛЕДЮК проходить правим флангом, обігрує захисників і завдає удару – голкіпер м’яч відбиває, але Олексій ударом голови надсилає його у ворота -2:0. Наприкінці матчі після пасу МИЛЮТИ СЛЕДЮК убігає від захисників і забиває – 4:1.

У матчі з путивльським «Сеймом» (6:1) Олексій відзначився «хет-триком».

Ще кілька сезонів радував гравець вболівальників своєю результативною грою. Був кращим бомбардиром області і двічі фіналістом розіграшу Кубка Сумщини. А у 48 у складі «Велетня» вперше став володарем Кубка. Цей напружений матч із сумським «Спартаком-Сумбудом» в Сумах на «Ювілейному» Олексій часто згадує. На останніх хвилинах команда зрівняла рахунок, а в додатковий час вирвала перемогу. Того сезону познайомився з Артемом БЕЗРОДНИМ, який грав за «Велетень». Було чого повчитися у цього гравця, який пройшов хорошу спартаківську школу.

Тренер Валерій ШУМИЦЬКИЙ: – Олексій був бійцем на полі, не шкодував ні себе, ні суперників. Був дуже швидкісним і наполегливим, , мав хороший удар з обох ніг. Умів вчасно відкритися, впевнено почувався, коли обігрував суперників, особливо на швидкості. Забив чимало вирішальних для команди м’яча. Олексій це глухівський БЛОХІН, бо є найкращим бомбардиром команди за всі роки.

… Не старіє душею ветеран футболу. Вже 10 років грає за команду ветеранів «Спартак». На жаль, історія не зафіксувала всі матчі і м’ячі Олексія СЛЕДЮКА. За моїми найменшими підрахунками він провів щонайменше 600 матчів і забив не менше 300 м’ячів.

Чергового успіху ветерани Глухова добилися минулого місяця у Кролевці на обласному турнірі пам’яті Василя ЖАРКОВА і наших воїнів. Врни повернулися додому з перемогою! Це був своєрідний подарунок Олексію СЛЕДЮКУ.