Жителька Глухівщини розповіла, як молодиця плигнула на плечі хлопцю, а він їй пальці відрубав
Поділитися в
Копіювати посилання
Матеріали проекту є результатами пошукової діяльності працівників Центру Культури, які долучилися до охорони усних традицій Сумщини шляхом фіксації давніх казок, бувальщин, легенд чи історій, пов’язаних із містикою. Всі розповіді подаються зі збереженням специфіки місцевих говірок.
І першою буде розповідь про відьом, записана в селищі Есмань від 74-річної Любові Василівни Туболець:
«Тоже ж оце пра вєдьмав расказували, як ходить [хлопець] гулять, а минє не панравилося, шо он ходе да її, а не да мине́. Ну і от ідуть хлопці, і де не вазьміся пригає на його на плечі, і абчипляє його, і всі хлопці ж папужа́ються – тікають, а вон держе її на плечах, і куди вже вон іде – і вона на йом сидить. А тадє́ придумав. Падажди, каже, узяв чи тапор, чи шось […], і оце ж ідуть, і вона пригнула їму на плечі. І вон за руку учіпився, і взяв пальці адрубав йой. Із сабой, видно, брав чи тапо́р чи шо… Ну адрубав пальці… На ранак прасинається ж… усі ж ізбираються, гулять ідуть. Виходе, рука зама́тана – дівка, дівка па теї [почарувала], така шось знала, чи… Так шо оце такії діла були. І адрубав пальци йой, ну не всі – два, видно адрубав, шо як вон держав їє і адрубав два».
Ілюстрація Анни Гавриленко
